Імітація, маніпуляція, брехня. Це я про основні тези не лише нинішнього президентського послання, але й усієї філософії його правління

Імітація, маніпуляція, брехня. Це я про основні тези не лише нинішнього президентського послання, але й усієї філософії його правління.

Ось як в одному виступі можна сказати, і що у 2014 році в нас не було війська, а зараз є, а потім, що нашим здобутком є те, що ми відвоювали дві третини окупованих територій? Якщо війська не було, то як же ми відвоювали дві третини окупованих територій саме в рік, коли його ніби ще не було? І чому ми тоді не захистили у 2018 році, коли сильне військо вже ніби є, Азовське море?

Чому при підрахунку визволених у 2014 році територій не враховується Крим? Очевидно тому, що і не збирались і не збираємося за нього воювати, і тому, що з урахуванням території Криму цифри повернутих з окупації територій не так красиво звучать.

Якщо логіка цієї несуразної демагогії президента полягає в тому, що у 2014 році ми зупинили ворога не завдяки війську, а добровольцям і волонтерам, то в чому ж тоді заслуга верховного головнокомандувача і влади, щоб звітувати про це як про свою перемогу?

І навіщо тоді добровольців "заганяють" в офіційні структури МВС та МО? Адже можна було оголосити воєнний стан, і це не лише б зняло всі проблеми із застосуванням Збройних сил у конфлікті, але й зобов'язало кожного громадянина захищати батьківщину зі зброєю в руках (тобто зняло б питання статусу добровольців узагалі)!

Якщо в країні існує загроза реваншу проросійських сил, то чому кум Путіна досі має надані президентом України повноваження представляти Україну на переговорах із Росією? Як із бажанням протистояти Росії співвідносяться факти збільшення з нею торгового обороту, збільшення числа громадян України, які подорожують до Росії, нерозірвані дипломатичні відносини?

І якщо дипломатичні відносини з Росією існують тому, що в Росії утримуються бранці, то чи буде українська влада встановлювати дипломатичні відносини з ІДІЛ або ХАМАС, якщо ці терористичні групи/утворення захоплять у заручники українських громадян?

І якщо у передвиборчій програмі Порошенка "Жити по-новому" (*.doc) було обіцяно нормалізувати відносини з Росією (передовсім економічні), то чи мав би Порошенко вибачитися або за те, що не розумів, що це неможливо, або за те, що таки виконав цю обіцянку (якщо взяти до уваги ріст торгівлі)?

Порошенко не підходить на роль борця з Росією. Ця роль йому потрібна тільки на вибори. Але ціна такого позиціонування – я за Україну, а решта – за Росію – може бути для України нестерпна. Та й чим такий штучний розкол українського суспільства відрізняється від плану Путіна?

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора