На найближчих виборах нам розкажуть, що відновлення довоєнного рівня торгівлі з РФ – крок до добробуту

На найближчих виборах нам будуть продавати "мир" і "процвітання" в межах пакетної пропозиції. Переконувати, що з моменту примирення рівень життя обов'язково почне зростати. Що військові витрати роздуто, а їх урізання піде на користь усім іншим.

Нам розкажуть, що відновлення довоєнного рівня торгівлі з РФ – крок до добробуту. Що це лише "взаємовигідні компроміси".

І цим будуть грішити не тільки явні російські лобісти. Тому що формула "мир + торгівля" вигідна багатьом. Включно з тими обивателями, які готові розміняти ідентичність на процвітання.

Ось тільки не буде жодного процвітання. І розплачуватися за помилки доведеться не тільки суверенітетом. Річ у тому, що війна йде не тільки за квадратні кілометри. І не тільки за ідентичність і мову. Війна іде також за право України вирватися зі світу неефективних економік і неконкурентоспроможних систем.

На кону – питання ще й того самого економічного добробуту, який український обиватель звик ставити на перше місце. Це битва за перехід до інших правил гри. Ринок і конкуренція. Системи стримувань і противаг. Держава для громадян, а не навпаки.

Це битва не тільки із зовнішнім агресором, але і з внутрішньою неефективністю, помноженою на корупцію і корпоративні практики. Ця битва буде довгою, процеси ітимуть із перемінним успіхом, прогрес часом перемежовуватиметься відкатами, але ми можемо сперечатися про швидкість руху, а не про вектор цього руху.

Капітуляція перед Росією не буде означати розмін ідентичності на процвітання. Програш буде означати знищення самого шансу на становлення ефективної економіки. Тому що російські протекторати не живуть багатше за метрополії. А сучасна РФ залишається країною, усю внутрішню дискусію якої зведено до питання "на кому економити насамперед?".

Мир на російських умовах буде означати лише те, що вікно можливостей для українських реформ закінчиться. Що спроба побудувати "державу для громадянина" зазнає поразки. У Москви немає грошей, щоб будувати з підкорених країн вітрини, і тому капітуляція Києва буде означати крах не тільки нинішнього покоління українських громадян, але й наступного.

Того самого, якому доведеться починати все з нуля.

Джерело: Павел Казарин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора