+7 Київ
По гарячих слідах короткий аналіз поразки Анатолія Гриценка.
1. Токсичне оточення. Позиціонуючи себе несистемним кандидатом, не можна було пов'язувати себе з токсичними людьми. Відомо, що реформаторсько-демократичні сили дуже вимогливі до своїх лідерів. На жаль, значно більше, ніж до опонентів.
Почалося з [позафракційного народного депутата Віктора] Балоги, втім, тоді вдалося викрутитися. Однак, панове [Микола] Катеринчук, [фінансист Олександр] Савченко, [екс-нардеп Тарас] Стецьків, [Микола] Томенко вже своєю присутністю злякали чимало адекватних прихильників.
2. Заяви на економічну і навколоекономічну тематику. Деякі з них просто жахливі! Треба визнати, що Гриценко зовсім не розбирається в економіці. Спроби достукатися до нього і донести іншу точку зору впиралися в стіну самовпевненості. Тішив себе думкою, що президент не сильно впливає на економіку. На жаль, багато виборців не сприйняли таку точку зору і не віддали свої голоси.
Цей пункт важливий для багатих людей, які могли б дати Гриценку гроші на вибори. Але не дали.
3. Слабка харизма (дехто вважає, що вона зовсім відсутня). Із цим ще можна було миритися, якби не зазначені вище пункти 1 і 2.
Усі вказані мінуси Гриценка були мені відомі на момент ухвалення мого рішення голосувати за нього. Але кращого варіанта, ніж цей, доволі поганий, я не бачив.
Джерело: Тарас Козак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
