+3 Київ
"Велика аграрна держава" – приблизно такий же оксюморон, як "солодка отрута".
Напевно тому, що в сучасній історії немає в чистому вигляді аграрних країн, тим паче великих.
Щоб хоч якось пом'якшити цей смисловий нонсенс, для нас вигадали лайтовіший формат: "зерно і мізки", що означає, що українці не тільки оратимуть, а й думатимуть.
Виходить унікальний гібрид, на кшталт празького Голема: країна фермерів й айтішників.
Що порушує всі базові закони розвитку, зокрема й знаменитого "кола відсталості" німецького економіста Бруно Кналла, який говорив про те, що деградація економіки призводить до збільшення питомої ваги низькооплачуваних професій, зниження продуктивності праці й, відповідно, до загального економічного спрощення й сплощення.
А потім – зниження інвестицій в освіту й науку і подальший дефіцит висококваліфікованих фахівців, що ще більше посилює загальну економічну відсталість країни.
У підсумку держава проходить точку неповернення, коли вже не може виділяти достатній ресурс для якісної освіти населення й професійної перепідготовки під запити технологічного укладу, який змінюється.
Щодо України це означає, що із загальним спрощенням економіки триватиме і зниження рівня освіти, що вже виявляється, коли половина школярів на ЗНО не можуть скласти дроби з різним знаменником.
Нинішній потенціал IT-фахівців тримається ще на колишній освітній базі (просто пощастило, що в Києві та Львові збудували політехніки, а в Києві ще й інститут кібернетики), але й він має дуже чіткі параметри зростання, які залежать від чисельності населення й загальноприйнятого у світі коефіцієнта людей, які мають здатність до програмування.
У зв'язку із цим згадую ще одну з концепцій Бруно Кналла, який 1963 року написав книгу "Роль і значення професійної освіти під час планування розвитку".
Основна ідея, яка потім стала модифікацією теорії "порочного кола злиднів", приблизно така:
"...Відстала економіка не дає можливості виділити достатні засоби для розвитку освіти та професійної підготовки й перепідготовки кадрів, що призводить до низького рівня кваліфікації робочої сили, постійного браку фахівців, що зі свого боку призводить до низької продуктивності праці, а отже, ще більше сприяє відсталості економіки, яка не може виділити достатніх засобів для подолання наявної тенденції".
Це приблизно одне з "кіл злиднів", які закільцювалися в Україні, про що я пишу останні роки: падіння попиту на висококваліфікованих фахівців, коли розрив між пропозицією трудових ресурсів з боку системи освіти й попитом на працю з боку реального сектору призводить до зниження продуктивності праці, продуктивності економіки.
Тоді інвестиції в освіту знижуються, і це призводить до наступної хвилі деградації.
І так по колах із кожним витком економіка й освіта деградують випереджальними темпами.
Отже, лише після відновлення технічної освіти, науки й цивільної промисловості ми можемо розраховувати на посилення ВПК, хоча десь це будуть паралельні процеси.
Міністерство економіки тут має стати справжнім "генеральним штабом" промислового зростання.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
