Щоб бізнес не втратив мотивації працювати в Харкові чи Дніпрі, він не має сплачувати таких самих податків, як підприємці на спокійніших територіях

Для чіткішого розуміння концепції територій ризикованого ведення бізнесу й підвищеного соціального ризику. Підприємець у Харкові чи Дніпрі не має сплачувати таких самих податків, як підприємець у Мукачеві, Буковелі чи Львові. Працю найманого співробітника в Харкові чи Дніпрі не мають оподатковувати такими самими податками, як на спокійніших територіях.

Обираючи, де зробити держзамовлення, держава має обирати території ринкового ведення бізнесу, хоча логіка замовника свідчить про зворотне. Гуманітарну допомогу місцевому населенню на територіях із підвищеним соціальним ризиком мають виробляти на місцевих підприємствах харчової промисловості й надавати людям за місцем.

Високий ризик можна компенсувати лише низькими податками й дерегуляцією. Інакше бізнес втратить мотивацію до роботи на ризикових територіях. Усю систему економічного управління на таких територіях мають покласти на інвесторів. Держава має залишити собі лише функції оборони в межах військових адміністрацій. Для бізнесу – дерегуляція і мінімум податків.

До кінця війни треба забути, що на цих територіях можна збирати такі самі податки, як на інших територіях із нижчим рівнем воєнних ризиків.

Джерело: Алексей Кущ / Facebook