-9 Київ
Уявна велич: як операція США у Венесуелі оголила слабкість мафіозної Росії.
За подіями у Венесуелі сьогодні уважно стежать не лише у Вашингтоні, а й у столицях авторитарних режимів по всьому світу. Фактичне усунення Мадуро стало не просто внутрішньою кризою однієї країни, а наочною демонстрацією значно важливішого факту: Росія не здатна гарантувати безпеку навіть тим диктаторам, яких роками називала своїми союзниками.
Венесуела тривалий час розглядалася як приклад "захищеного режиму" – держави, вбудованої в антизахідну вісь, що спиралася на підтримку Москви, тіньові фінансові схеми й обхід санкцій. Каракас слугував зручним хабом для сумнівних операцій, але у критичний момент ця інфраструктура не врятувала режим. Росія виявилася неспроможною ані запобігти американській операції, ані вплинути на її результат.
Це руйнує один із ключових міфів кремлівської пропаганди – міф про "мафіозну крутість" Росії, про її нібито особливу здатність утримувати своїх клієнтів при владі. На практиці ця "крутість" виявляється пшиком. Венесуела лише доповнює вже знайому картину Сирії та Ірану, де гучні заяви Москви раз у раз розходяться з реальністю.
Росія може брати участь у руйнуванні, але не здатна забезпечити стабільність. Може заробляти на хаосі, але не вміє його контролювати.
"Кришування" – загалом типовий бізнес мафії. І те, що путінський режим укотре зазнав провалу, є наочним сигналом замислитися чинним і потенційним клієнтам Кремля над надійністю такої "дружби".
Сучасна Росія – це не "вертикаль влади" й не геополітичний гарант. Це мафіозна система, яка паразитує на слабких режимах, викачуючи з них ресурси й гроші, але не пропонуючи нічого навзаєм. Ні безпеки. Ні стійкості. Ні навіть дієвого військового потенціалу.
У Росії закон – фікція. Насправді працюють "поняття", особиста лояльність і кланова належність. Державна машина обслуговує не суспільні інтереси, а збагачення вузької групи, прикритої гербом і гімном. Ця система не експортує порядок – вона експортує корупцію, тіньові схеми й залежність.
Саме про це докладно йдеться в книжці "Мафіозна держава: як Росія не змогла стати демократичною", що вийшла під моєю редакцією, – про те, як кримінальні практики були вбудовані в саму тканину російської держави, як силові структури перетворилися на інструмент переділу ринків, а тіньова економіка стала основою політичної стабільності режиму. Нелегальний бізнес – природне середовище існування цієї системи.
Помилково вважати, що йдеться лише про особисте збагачення. Ці гроші – паливо політичної машини. Наркодолари, доходи від торгівлі зброєю й контрабанди працюють на зовнішньополітичні авантюри. Але й тут міф про могутність руйнується. Росія заробляє на війні, але не вміє її вигравати.
Показовий приклад – Віктор Бут, російський "торговець смертю". Його діяльність була можливою лише за державного прикриття. Літаки, маршрути, клієнти – усе функціонувало як паралельна дипломатія. Обмін Бута у 2022 році Кремль подав як тріумф. Насправді це був жест мафіозної держави, яка захищає своїх виконавців, але не здатна захистити навіть власних союзників.
Наркотики й зброя – лише верхівка айсберга. Під водою – проституція, гральний бізнес, контрабанда, фіктивні тендери, відмивання грошей через держконтракти. Це паралельна економіка, що стала основою реального бюджету правлячого клану. Ці кошти не просто осідають в офшорах – вони спрямовуються на фінансування агресії. Офіційний військовий бюджет – лише фасад. Реальні витрати покриваються із чорних джерел.
Але навіть ці ресурси не перетворюються на силу. Російська зброя, якою Кремль намагається торгувати й залякувати, дедалі частіше виявляється застарілою, неефективною й переоціненою. Росія продає міф про свою міць, але на полі бою й у кризових ситуаціях цей міф розсипається.
Історія з венесуельським режимом це чітко показала. Росія може роками викачувати гроші, брати участь у схемах і зображати вплив. Але в момент реального випробування вона не здатна дати нічого – ані захисту, ані результату, ані майбутнього.
Росія сьогодні – це не деградація, а трансформація. Держава перетворилася на злочинний синдикат, де міністри – "смотрящі", генерали – логісти тіньових потоків, а президент – хрещений батько. І доки ця структура існує, війна триватиме. Бо для них війна – це бізнес.
Ставлення до Росії як до мафіозної держави – не просто гасло, а політична необхідність. Це крок до санкцій проти всієї системи, арешту активів, міжнародних розслідувань. Тому що перед нами не гарант безпеки й не "альтернатива Заходу". Перед нами мафія з ядерним арсеналом.
Джерело: "ГОРДОН"
