+6 Київ
Я гадаю, Зеленський у переговорному процесі йде об'єктивно єдиним шляхом. Він задобрює Трампа, вторить йому, не сперечається, ні в чому його не звинувачує, десь мовчить. Він каже: "Ні, в нас хороший діалог, ми робимо це, ми робимо те". Він вивертається з-під тиску – й робить правильно. Ми не чуємо від нього, що Трамп – дурень. Він цього не каже. Умовно про Путіна він каже, що той кінчений. Але Трампа намагається не злити.
Ця тактика як така не правильна й не неправильна, не вірна й не невірна. Вона просто єдино можлива з огляду на те, який Трамп. Ми ж розуміємо, що Зеленський каже й так не вважає насправді.
Маневрувати Зеленський може лише неконфронтаційним шляхом – із Америкою і Вашингтоном. Інших варіантів він не має. Він зробив висновки після 28 лютого, після того струсу в Овальному кабінеті. Й зараз діє саме так.
До того ж, він робить іншу річ. Він постійно шукає підтримки в європейських союзників, які, своєю чергою, тиснуть на Трампа. Саме тому Зеленський так часто переміщається Європою, намагається заїхати то в одне місце, то в інше й каже партнерам: "Слухай, поговори з ним, зніми його з важелів, скажи йому: що ти взагалі твориш, навіщо ти це робиш?"
Поки що ця тактика працює. Вона працює до того моменту, поки Трамп не реалізував якусь загрозу – наприклад, відмову в розвідданих чи припинення постачання озброєння. Хоча він їх продає, і взагалі незрозуміло, що саме він припиняє. Якщо ти продав зброю – тобі за неї заплатили. Військово-промисловий комплекс США отримав додаткові кошти, ресурси для розвитку тощо.
Але може статися всяке. І Зеленський насамперед хоче цього уникнути – щоб не погіршити суто військового стану. У всьому іншому ця модель поки що працює. Але в якийсь момент вона теж перестане працювати, тому що нова стратегія США – зняття із себе відповідальності за європейську безпеку – логічно призведе до ситуації, коли європейці вже не зможуть впливати на Трампа настільки, щоб зупиняти його шалені вимоги.
Джерело: Алеся Бацман / YouTube
