Стійкість Києва сьогодні тримається на "пунктах незламності". Їх облаштовують усюди – навіть у McDonald’s. Вони буквально рятують людей від замерзання.
Ситуація в Києві стає нежиттєздатною. Сотні тисяч людей цілими днями мають холодні батареї. Вони гріють пляшки з водою або цеглу на газових кухонних плитах, щоб зігрітися вночі. Росіяни розбомбили центральні теплопункти, і тисячі житлових будинків тепер під'єднані лише до мобільних котелень.
З електроенергією ще гірше. Її подають нерегулярно – у багатьох районах максимум на дві години на добу.
Люди йдуть до пунктів обігріву біля лікарень, щоб зігрітися або зарядити телефони. Навіть уночі. Усередині видно змерзлі постаті із чашками гарячого чаю в руках. Такі – рятівні для життя й духу – "пункти незламності" можна знайти по всьому Києву. Це єдині місця, де реально можна зігрітися.
В одному з них я нещодавно допомагала роздавати їжу разом із заступницею міністра Альоною Шкрум. Переважно людям похилого віку й матерям із маленькими дітьми. Усі замерзлі, усі вдячні за допомогу від World Food Kitchen.
Одна жінка похилого віку розплакалася в мене на плечі. Вона втекла з Херсона після того, як росіяни вбили її чоловіка дроном просто на її очах. Холод у її крихітній київській квартирі – одній кімнаті без вікон – став нестерпним. Вона справді боїться, що замерзне. Вона знає, що, попри всі зусилля, тепла в її районі вже не відновлять цього опалювального сезону.
Роздратування й виснаження людей майже фізично відчуваються в повітрі. Ми всі автоматично очікуємо від Києва стійкості й витривалості – це найуживаніші слова в газетних матеріалах. І в моїх дописах також.
Але інколи я запитую себе: як довго жителі Києва зможуть це витримувати? Як довго людина може жити без тепла, без води, без світла? Коли термометр фіксує -20 °С або -10 °С?
Наприкінці четвертого року війни, під час однієї з найсуворіших зим, Київ наближається до межі своїх сил.
Джерело: Katarina Mathernova / Facebook