+2 Київ
Лакмусовий "газовий" папірець.
За кілька днів до другого туру виборів президента України в найближчому оточенні Петра Порошенка виникла суперечка, яка фактично зачіпає інтереси кожного українця. Цього разу посварилися очільник уряду Володимир Гройсман та голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв. Тема давно наболіла – підняття ціни на блакитне паливо для населення до 7184 грн за 1000 м³ без урахування ПДВ і витрат на транспортування й розподіл, а з ними – до понад 8 тис. грн (водночас, зазначають експерти, зараз ринкова ціна на газ становить 6800 грн за 1000 м³ , при цьому вже з урахуванням ПДВ і витрат на транспортування).
Поетапне подорожчання газу чиновники встигли погодити з міжнародними партнерами ще минулого року. Імовірно, тоді на кону стояв черговий транш від іноземних донорів, який влада не могла втратити. Тому можновладці не звернули особливої уваги на очевидні загрози для українців, які виникають у контексті співпраці з МВФ.
Нагадаю, що Кабмін саме вимогою МВФ пояснював ідею зрівняння ціни з ринковою, а також відмову від її регулювання. Але в цьому питанні важливу роль відіграв політичний аспект. На світовому ринку ціна була занадто високою, а відтак упровадження ринкової вартості блакитного палива безпосередньо загрожувало владі суттєвою втратою електоральної підтримки. Уряд, який по-справжньому піклується про своїх громадян, мав би бути більш чітким у переговорах із МВФ і виходити з реальних фінансових можливостей українців та економіки в цілому. Але так не сталося – Кабмін балансував між нездатністю самостійно утримати економіку на плаву та популістським й егоїстичним бажанням подобатися населенню. У результаті влада загнала себе в глухий кут, із якого не мала і досі не має продуманої стратегії виходу.
Догосподарювалися до того, що на початку квітня в уряді Гройсмана пообіцяли знизити ціну на газ на... 17 копійок – ще тоді така ініціатива виглядала радше як насмішка над українцями. Насправді у процесі митного оформлення газу під час ввезення на територію України його вартість знизилася на 14,5%, а значить влада і надалі має намір заробляти на корупційних схемах, продаючи населенню втридорога так званий європейський газ.
Імовірно, що, відмовившись від скасування "режиму покладання спеціальних зобов'язань" та відкриття ринку побутових споживачів для конкуренції між постачальниками, перед можновладцями постало інше завдання – не допустити подорожчання ціни на газ і тим самим зберегти рештки рейтингу чинного президента.
Але на вирішення цієї проблеми у НАК "Нафтогаз" і Кабінету Міністрів різні погляди. У НАК вимагають скасувати спеціальні обов'язки і фіксовану вартість блакитного палива, а Кабмін хоче, щоб "Нафтогаз" просто знизив ціну. При цьому абсолютно незрозуміло, який буде механізм ціноутворення, і неясно, якою буде вартість газу для кожного з нас уже 1 травня цього року.
Передовсім проблему вбачаю у непрофесійності уряду, бо саме урядовці катастрофічно помилилися у своїх розрахунках: згідно зі старими домовленостями, Кабмін та МВФ визначили фіксоване підняття вартості блакитного палива для громадян України, але виникли непередбачувані обставини – ціна на газ на світових ринках різко впала. А отже виходило, що в разі застосування чинної формули українцям довелося б платити за газ навіть більше, ніж промисловим споживачам.
У Кабінеті Міністрів України панічно намагалися врятувати ситуацію ще 3 квітня, коли ухвалили постанову №293. У якій зазначено, що "Нафтогаз" має продавати газ побутовим споживачам за ціною, яка "визначається як середня арифметична ціна газу, за якою "Нафтогаз" пропонує газ промисловим споживачам за умови попередньої оплати в попередньому до місяця постачання газу місяці, але не вищою ніж ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України".
Саме необдумані домовленості "Нафтогазу", уряду і МВФ призвели до того, що нинішня влада фактично не може реагувати на зміну динаміки цін на світових газових ринках. У "Нафтогазі" на поступки і на відхід від домовленостей з МВФ відмовилися йти, заявивши, що не можуть виконати постанову Кабміну про зниження ціни на газ для населення. А отже, із 1 травня її мають підвищити.
Абсурдними виглядають нині погрози Гройсмана щодо відставки Андрія Коболєва через ціну на газ. Більшість експертів застерігала й очільника уряду, й українське суспільство від продовження контракту з паном Коболєвим. У Кабміні вагалися, навіть шукали інші кандидатури, але в підсумку голова "Нафтогазу" залишився той же. Єдине, що змінюється, – зарплата. Тепер Коболєв отримує півмільйона гривень на місяць. А зараз "на сміх курям" Гройсман розігрує політичну гру – з телеекранів залякує голову "Нафтогазу" відставкою, м'яко не вказуючи на те, що уряд самостійно може регулювати ціну на блакитне паливо. Адже саме до повноважень Кабміну, згідно із законом про ринок газу, належить визначення вартості газу. Чи не гра це в популізм з обох боків – і уряду, і "Нафтогазу"?
Прикметно, що в цю ситуацію втрутилося також Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Там підготували окремого листа, мовляв, державна компанія НАК "Нафтогаз", згідно з постановою КМУ №293, зобов'язана з травня знизити ціни на газ для населення. Реакції від "Нафтогазу" наразі ми не маємо, проте вже зараз можна констатувати до болю абсурдну ситуацію – у намаганнні не втратити владу урядовці і топ-чиновники розпочали гарячковий, напівбожевільний процес взаємного пожирання.
Наразі ж газові баталії тривають. До прикладу, "Львівгаз збут" отримав від "Нафтогазу" проект додаткової угоди до договору на поставку газу для населення, а відтак блакитне паливо таки стає для нас дорожчим на 15% – із 8,55 грн до 9,72 грн.
Підсумовуючи, мушу визнати дуже тривожну тенденцію: на жаль, політика та отримання електоральних дивідендів тепер присутні у важливих економічних і господарських сферах великого державного механізму. І тут виникає питання – невже популістськими кроками уряд Гройсмана намагається накопичити суспільну прихильність напередодні парламентських виборів? Бо ж насправді вести тарифну війну можна було ще рік тому, але цього ніхто не робив.
Фактом є те, що доки чиновники бавляться і чубляться, гаманці громадян України й надалі стають тоншими, а життя – нестерпнішим.
Джерело: "ГОРДОН"
