+2 Київ
Лише після низки скандалів на загальноєвропейському рівні, які виникли через заборону виїзду заробітчан на сезонні роботи в інші країни, в Кабінеті Міністрів України наприкінці минулого тижня нібито таки змінили гнів на милість. І віцепрем’єр-міністр із європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко повідомив, що уряд не буде чинити перепон для виїзду своїх громадян, "хоча хотів би, щоб ці люди працювали в Україні, хоч і не змогли б отримувати платню європейського рівня". Водночас урядовці висувають цілу низку вимог для того, щоб такий виїзд дозволити. Жодної конкретики з вуст чиновників насправді не пролунало, відбулося хіба мляве послаблення позиції і то тільки на словах. Ще минулого тижня Кабмін не дозволяв вилетіти чартерному рейсу із заробітчанами з Києва до Лондона.
Очікують наших співгромадян працедавці з Німеччини, Польщі, Нідерландів, але українців закрили у власній країні і наразі нам ніяк не пояснюють, який алгоритм перетину кордону буде застосовуватися в майбутньому. У цьому контексті взагалі незрозуміло, які законні підстави має уряд вирішувати, куди і на яких умовах мають їхати українські заробітчани.
Насправді зараз не існує документів, які б додатково обмежували виїзд заробітчан, є лише факт такого обмеження. В умовах, коли на період карантину в Україні обмежено авіасполучення, кожен чартер, що вилітає з території нашої держави, має отримати на це спеціальний дозвіл. Дозвіл кожному чартерові видає спеціальна робоча група при Кабміні. Тобто попри відсутність формальної заборони на виїзд українці не мають можливості вилетіти чартерними рейсами, які організовують іноземні роботодавці, бо уряд цього не дозволяє. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль уже зараз виправдовується, мовляв, такими непопулярними рішенням хоче захистити українських заробітчан. Він хоче, щоб держави, куди їдуть українці на роботу, гарантували належні умови щодо медичного страхування, забезпечення лікування, проживання, повернення українців додому.
Але варто констатувати той факт, що переважна більшість українців, які працювали і продовжують працювати за кордоном, мають кращий соціальний захист, аніж в Україні (як би це прикро не звучало). До прикладу, серед українців найбільш популярні країни в трудовій міграції – Чехія та Польща. І для того, щоб там працювати просто необхідно оформити короткострокові робочі візи терміном на три місяці. У Чехії працює урядова програма "Режим Україна", яка дає змогу українцям оформити й довготривалі візи. Звісно, задля отримання робочої візи у консульському центрі потрібно надати запрошення на роботу від працедавця, а чехи та німці вимагають ще й підписаний контракт із детальними умовами проживання.
Інший аспект. Кожен заробітчанин, який приїжджає на роботу у країни ЄС, має обов’язково пройти медичний огляд, наявність медкнижки – обов’язкова умова прийому на роботу. Друга домовленість – це обов’язкове страхування працівника, відповідно страховий поліс в ідеалі мав би оформити працедавець, бо саме він і сплачує податки в казну країни, у якій працюють наші співвітчизники.
Наші працівники, які перебувають у Польщі і виховують неповнолітніх дітей, мають право звернутися до 1 квітня кожного року до Izbа skarbova (податкова) для виплати державної допомоги, яка сягає €300 – залежно від рівня доходів членів родини.
У Чехії, якщо роботодавець бере на роботу працівника, то він зобов'язаний його зареєструвати в уряді праці (úřad práce), а потім повинен подати документи у страхову компанію і вже тоді оформити соціальне забезпечення (sociální zabezpečení). Особа, яка перебуває в Чехії довше року, має право на повернення податку, який вираховується з офіційної інформації, оплату дитсадка й інших державних служб... Вагітні заробітчани, які також працюють більше року у Чехії, можуть стати на облік і, відповідно, роботодавець не має права їх звільняти, а після народження дитини жінка має право на допомогу від лікарні 30 тис. крон і від держави 250 тис. крон.
Це приклади наших ближніх сусідів, якщо ж брати Німеччину, Італію, Нідерланди, там рівень соціального захисту наших робітників у рази кращий. Тим більше, що в час пандемій та різних надзвичайних ситуацій діє міжнародна угода про те, що будь-яка країна, незалежно, в якому континенті вона розташована, має надати допомогу громадянам інших держав, які в силу різних обставин стикнулися із проблемами.
Тому виникає логічне питання – про які соціальні пакети хотів домовитися Шмигаль із представниками інших країн, і чи не було тут навмисного затягування процесу виїзду наших громадян за кордон?
Насправді українська влада мала б розуміти, що заробітчани – це основа української економіки. 2019 року українські мігранти й діаспора за кордоном перерахували в Україну приблизно $13 млрд, за даними Нацбанку, і майже $16 млрд – за даними Світового банку, а це приблизно 10% ВВП України. Економісти порахували, що це навіть у 10 разів більше, ніж ми отримали від іноземних інвесторів. Крім того, це дійсно живі гроші у твердій валюті, які надходять в Україну, адже те, що ми отримуємо від інвесторів, — часто або обладнання, або реінвестований дохід, який вони отримали в Україні.
Імовірно, чиновники класифікують українських заробітчан як "надзвичайно кваліфіковану, навчену у Європі робочу силу, яка має високу продуктивність, технологічну професійну підготовку", тому це люди, які, напевно, були б дуже корисними для розвитку економіки всередині країни, та їх очевидно потрібно зберегти.
Дуже схоже, що Кабмін намагається знайти якісь інструменти, щоб фактично заборонити українцям виїжджати на заробітки за кордон, а потім оголосити про створення 500 тис. нових робочих місць із мінімальною зарплатою. Насправді Україна в найближчій перспективі не зможе скоротити економічне відставання від сусідів, й економічне становище у країні погіршиться більше, ніж в інших країнах. Таким чином, уряд буде намагатися силою не випускати громадян за кордон, що призведе до великого соціального напруження й може обернутися відставкою уряду.
Тим більше варто розуміти, що не всі заробітчани знову знайдуть роботу в Європі, а тому українська влада мала б уже напрацьовувати конкретну стратегію виходу країни з карантину задля недопущення суттєвої економічної та соціальної кризи.
Джерело: "ГОРДОН"
