-2 Київ
Не є ні шанувальником Михайла Ніколозовича, ні його опонентом. Розумію, що Саакашвілі – це функція. Припідняти, припіднести, висвітлити, підсвітити, озвучити, звернути увагу.
Розвеселив праведний гнів деяких ораторів, включно з уже навіть не смішним геніальним прокурором, які обурилися "нехтуванням норм і права, витерли ноги об державну границю!" (вибачте, звичайно ж – об державний кордон!).
Гей, коні з яйцями (точніше, судячи з побаченого – у яблуках, але без яєць). Це вас обурило, що Мішу через кордон перевели? А нічого, що кордон цей 26 років примарної незалежності від СРСР і ГУЛАГ – дірявий, як друшляк?
Чи для вас це новина? Га? Чи не ходять і не їздять туди-сюди щодня по кілька разів на день люди з реальним контрабасом, від сигарет і паштетів до бабла, машин, бурштину та іншої ліквідної контрабандної херні? Може, не тягнуть сюди через ту саму Польщу крадені машини-двійники? Мотоцикли, інструменти, запчастини, інший дефіцит, ширвжиток і контрафакт? Може, не живуть прикордонні області з годувальника-кордону? Причому і західні області, і такі самі прикордонні північно-східні/східні.
Може, вам не відомі розцінки на все, за що обілечують нескінченний людський потік в обидва боки колись неприступні і досвідчені прикордонні війська, які брат-3 Литвин перетворив на сервісну службу, ставши водночас якогось хєра генералом армії. Якої армії? На велосипедах, із газовим балончиком і травматичною пукавкою, у супроводі нібито службової собаки, яка втратила нюх?
Гріш ціна вашим службам внутрішньої безпеки, якщо вони вам не можуть доповісти, скільки коштує прохід-проїзд-пронесення-підгін через типу охоронюваний нібито неприступний держкордон, про дефлорацію якого ви раптом тільки що дізналися і нібито дуже здивувалися.
Циніки і лицеміри.
З моменту, як змінилася концепція і з кордону пішли прикордонні війська – це не кордон. Це що завгодно, тільки не кордон. Базар, вокзал, прохідний двір, транзитний тунель, дірка в паркані, причому розміром із паркан.
Тільки не Кордон, Священний і Недоторканний, охороні якого я віддав два найкращі молоді післяшкільні роки свого життя.
І вишкіл був у Шегинях (половина політиків пише їх Шегенями, через "е"), і гори непролазні за Стужицею і на Ужокському перевалі. Та хрін там у нас і через нас навіть дикі кози бігали просто так.
А зараз – Міхо під камери крізь "вушко голки" держкордону протягнули, як кошик із сулугуні. Проблема в тому, що зараз це вушко голки – розміром зі сфінктер плечової повії із чвертьвіковим стажем. Не промахнешся.
Пікантність ситуації ще й у тому, що чортову дюжину років тому, у 2004-му, нардеп Петро Порошенко сам проголосував за закон, що скасовує кримінальну відповідальність за незаконне перетинання держкордону.
І чергове запитання до президентської адміністрації (я все одно настійно рекомендував називати її секретаріатом, а то вони вже на-ад-міністрували вище від даху Банкової, як завжди вкотре...).
Ви чому Шефа не попередили, що з такими розкладами він вляпається у свій же "бекґраунд", йокарний бабай?.. Це ж не те саме, що туранути всією прес-службою та викласти в мережу фотку, де Перший у гостях на новосіллі, а тарілка з їжею тільки у нього, і вода окрема своя "Пер'ята", при "зМоршених" господарях урочистості.
Правда, уже навіть не смішно. Узагалі. Саакашвілі – як "ревізор" Ольга Фреймут, ходить по очевидних місцях і ничках – і демонструє всім, як евакуатор евакуатора евакуює. Як рука руку миє. Як рибак рибака шпигує здалеку. Як усе через Ж, поки хтось як С у М.
Не вчора кордон та інституції зґвалтували і витерли пісюн об фіранки. І навіть не після Майдану, забувши, що ми туди виходили мерзнути і горіти не для того, щоб на зміну одному ОЗУ до влади прийшло інше ОЗУ. А судячи з пик на манежі – не прийде, а повернеться.
Хіба, знісши диктатора, ми отримали батька-засновника, який сам подав закон про імпічмент як важливий запобіжник роботи демократичних інститутів? Хіба на головні посади почали кликати принципових незаангажованих фахівців замість братви і кумів?
Абсурд дужчав. Маразм – теж.
Влада повинна бути сильною, авторитетною (не плутати з авторитарною!), коли вимагає історичний момент – жорсткою, принциповою і неприступною. Але це за умови, що у влади рило не в пуху і з принципами все гаразд. А не так, як у нас зараз.
Майдан був життєво необхідним і зніс нахєр муделів, які зажерлися, із високих кабінетів. Просто поки люди святкували, не вірячи своєму щастю – у кабінетах попередніх змінили такі самі. Монопенісуальні, вибачте мені мою мистецтвознавчу нефранцузьку.
Хто винен – зрозуміло. Тепер залишилося відповісти на друге важливе запитання. Що робити.
І головне – кому і з ким.
Джерело: Alex Mochanov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
