+5 Київ
Познайомився сьогодні з прекрасною людиною, дамою, родом із Криму. Причому не просто з Криму, а з Къарасубазара – міста, звідки моя сім'я. Її дід був одним із тих, хто і під час депортації, і всі роки після неї як міг підтримував своїх друзів кримських татар. А після повернення – допомагав.
Вона розповіла, що радянська влада хотіла перейменувати Къарасубазар на якийсь типу там Красножопинськ. А її дід, місцевий директор школи, краєзнавець і інтелігент, акуратно наполіг на тому, щоб нова назва була не за ідеологією, а за географією. І назвали тоді Білогірськом – на честь Акъ-къая (Білої скелі).
Не бозна-який подвиг, скажете ви. Але це із чим порівняти... Адже якби не він, то Къарасубазар і досі був би Красножопинськом. Причому навіть нинішня, після Майдану, Верховна Рада не повернула б йому давнього кримськотатарського імені. У цих політичних імпотентів не вистачило яєць навіть на те, щоб ухвалити закон про повернення на карту окупованого Криму наших історичних топонімів.
Дід моєї знайомої, який за Сталіна якоюсь хитрістю врятував моє місто від долі стати Красножопинськом, був сміливішим і поряднішим за більшість нинішніх українських депутатів. Вільних і "європейських" формально, а по суті – боягузів, совків.
Джерело: Айдер Муждабаев / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
