+13 Київ
Чому "на" Україні – це прийменник війни.
Останнє слово так званим російським лібералам, які на п'ятому році війни продовжують робити вигляд, що не розуміють.
Поговорімо предметно про те, як "упертість" росіян, зокрема їхніх "лібералів і журналістів", які начебто є противниками Кремля, працює на кремлівську пропаганду. Спеціально для Віктора Анатолійовича Шендеровича, для журналістів московського бюро ВВС, російської служби "Радио Свобода" тощо. Нехай читають, дивляться уважно. Я не планую ні в чому цих людей переконувати, вони роблять вибір самі, але я маю право попередити: в очах інших, тим більше в очах українців, викручуватися на цю тему не вийде.
Уперте й демонстративне використання в публічному полі словосполучення "на Україні" замість "в Україні", яке повністю відповідає російській граматиці (нібито невідповідність тут прийменника "в" правилам – навмисна брехня) є одним із найчіткіших маркерів РФ-пропаганди, належності до злочинної спільноти під самоназвою "русский мир", що несе смерть і горе безневинним людям. У доданому відео коротко, зрозуміло доведено, чому: подивіться, не хочу повторюватися.
Що це означає?
Це означає, що під будь-яким соусом впиратися в "на Україні" на практиці означає брати участь у зомбуванні російських людей головною ідеєю рейху – про те, що Україна є "недодержавою", щодо якої діє не міжнародне право, а "право сильного". А українці – "недонародом", придатним для оббріхування й розлюднення в очах росіян із ліцензією на вбивство. Ідеєю страшною, вбивчою, що перетворила більшість росіян на націонал-шовіністів і прямо призвела до війни. Це правда, від якої ніяк не вдасться відкрутитися.
Це – аж ніяк не гра у слова на ґрунті мовних правил (ще раз, теза про невідповідність – брехня), як її деякі "російські ліберали" намагаються нам подати. Це – гра зі смертю, реальними людськими життями і поламаними долями українців. Саме тому я не прошу, а вимагаю від будь-якої російськомовної людини, що називає себе "лібералом", закрити на тему своїх лінгвістичних мук роти. Інакше я, ми будемо вважати їх свідомими співучасниками російсько-української війни на боці ворога.
Тут немає нічого надуманого, притягнутого. Це проста і зрозуміла логіка. Причинно-наслідковий зв'язок на елементарному рівні. І якщо ця дуже проста дія є для когось із російськомовних принципово нездійсненною, то я залишаю за собою право і надалі називати їх та їхні дії своїми іменами: не "ліберали і журналісти" – а колаборанти Кремля. Таких друзів, які "не розуміють" елементарних речей, у нас просто не може бути. Тим більше, коли мова йде про письменників, публіцистів, журналістів. Вони зовсім не дурні і чудово знають, що спочатку завжди вилітає слово, а потім – куля. І чомусь в інших випадках, коли це не стосується "в Україні", вони про це самі пишуть і говорять. Тож – давайте без винятків.
До речі, прийменник "на" для маніпуляції свідомістю і війни як прийом шовіністичного зомбування не унікальний. Наприклад, існує аналогічно "політичний" радянсько-російський пропагандистський дефіс у прикметнику "кримськотатарський". За правилами російської мови він пишеться саме так. Але пишуть його навмисно з дефісом. У зворушливій мовній єдності – путінські пропагандисти і співробітники російської служби "Радио Свобода", наприклад. Як вам парочка? Прочитайте за цим посиланням короткий і зрозумілий текст відомого російського філолога і справжнього друга України Ксенії Туркової.
Коротше, російськомовні "ліберали", не вдавайте із себе і не вважайте українців за дурнів. Це вас неправильно інформували. Ми все бачимо і розуміємо. Зокрема й вас – наскрізь.
На Україну можна тільки напасти. Запам'ятайте. Але це не безкоштовно. Теж запам'ятайте й усім там у себе передайте.
Джерело: Айдер Муждабаев / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
