+4 Київ
Це той випадок, коли хочеться говорити не тільки про факт, а й про рівень. Про майстерність, спокій і точність, за якими стоїть справжня сила. Такі речі викликають не шум, а повагу. І так, гордість – стриману, дорослу, не за гасла, а за здатність зробити складне – чітко, точно і без зайвого.
Уперше із початку повномасштабної війни українська спецслужба провела масштабну, синхронну, багатооб'єктну операцію в глибокому тилу Росії – не на умовній лінії фронту, а на територіях, які сам ворог вважав недосяжними. Цей факт сам по собі багато що говорить – але ще більше говорить усе, що за ним стоїть.
Стало очевидним, що навіть у глибині російської території не існує жодної зони гарантійної безпеки. Якщо країна-агресор не здатна захистити свої ключові військові об'єкти навіть на відстані тисячі кілометрів від лінії фронту – це не про провал однієї ППО. Це про кризу всієї вертикалі.
Зрештою, це удар не тільки по техніці. Це удар по логіці війни, у яку вірив противник. Літаки, які вважалися "недоторканними", виявилися відкритими. Міфи про "другу армію" зруйновані вже давно, але тепер зруйновано й уявлення про контроль над небом. Якщо стратегічна авіація без укриттів стоїть під відкритим небом – це вже навіть не халатність. Це глибоке розкладання впевненості в собі.
Зламано логіку війни, до якої звикла Росія. Досі вона діяла у форматі: "ми атакуємо – ви тримаєтеся", "ми бомбардуємо – ви рахуєте втрати". Ця схема більше не працює. Наступальний потенціал тепер не тільки у ЗСУ, а й у спецслужб, у дронових команд, у горизонтальних тактик нового типу. Цей потенціал потребує розвитку й підтримки. Але головне, що точно зчитають партнери, – Україна може переходити від оборони до ініціативи не лише на тактичному, але й на стратегічному рівні.
Те, що сталося, – це ще й тест на інституційну витривалість. Щоб підготувати таку операцію, потрібні не лише дрони. Потрібні сотні рішень, координація десятків людей, мовчання, планування, технічне мислення, внутрішня довіра. І головне – зрілість. Не спалах, не піар, а тиха робота, яка триває місяцями. І якщо така машина вже працює – значить, ми маємо не просто героїв, а структури.
Ну і головне – момент. Операція відбулася напередодні політичних перемовин. Не як провокація, не як заява. А як реальність, яка сама по собі говорить голосніше за будь-які позиційні папери. Україна може не тільки оборонятися й просити, а й діяти, коли вважає за потрібне. І має на це спроможність і право.
За всім цим стоїть робота людей, яких майже ніхто не бачить і не почує. Але саме на них тримається те, що потім називають "операцією". І це причина не просто для гордості, а ще й великої вдячності.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
