+12 Київ
Уранці натрапила на пост Анастасії Приходько, у якому вона писала про свого діда. Він воював під час Другої світової на боці Радянського союзу. Був розвідником. Пост вона написала у зв'язку з тим, що з музею Другої світової в Києві зняли напис "их подвиги будут жить вечно" й депутатка Наталя Піпа прокоментувала цю новину словами "покидьки не мають подвигів". Анастасія ж написала пост про свого діда і згадує про нього з неймовірним теплом. Під постом Анастасії вже купа їдких коментарів типу "твій дідусь міг валити мирняк, а мій дідо воював проти совєтської окупації" або "ваш дєдушка був темним ідіотом" тощо. Це все неможливо читати.
По-перше, так сталося, що історія України складна. Так сталося, що з німцями воювали і радянські солдати, і УПА. Так сталося, що українці з радянської армії могли воювати з українцями в УПА. Це наше минуле. Це те, що ми маємо вивчити і знати, маємо пам'ятати. Ми не маємо викреслювати цю частину історії або переписувати її. Ми маємо зробити висновки з неї. Якби українці радянської армії не воювали з німцями, тут був би Рейх, ніякої незалежної України б не було. СРСР теж приніс українцям багато горя. Але зараз ми – єдина Україна, яка бореться проти Росії.
По-друге, перехідне правосуддя – про яке я зараз багато пишу – його якраз треба застосовувати й у цьому питанні. А саме роботу з правдою й пам'яттю. Не кожен радянський солдат був злочинцем. І встановлення істини – це про роль і дії кожного, про те, що так, були злочини, але були й подвиги, були й гідні вчинки. Росіяни перетворили встановлення істини й меморіалізацію у пропаганду. Вони викреслили половину історії. Тому вони досі живуть минулим, тому в них у голові оце "можем павтаріть". Ми не маємо повторювати цей шлях. У нас був перекіс, як і в Росії, у радянський бік. І добре, що це виправили, наприклад, ветеранами стали й герої УПА, з'явилися пам'ятники на честь героїв УПА. Але нас не має заносити в інший бік. Перекоси в будь-який бік – це погано. Ми маємо знати свою повну історію, а не лише ті частинки, які нам подобаються в дану хвилину. Ми маємо прийняти її. І зробити висновки. Бо помилки робили всі. Ми повинні мати право пишатися своїми героями і своїми рідними, якщо вони не були злочинцями.
Джерело: Oksana Kovalenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
