+2 Київ
Про розширення складу ТКГ за рахунок переселенців із Донбасу можу лише стверджувати, що це хороший тактичний хід. Сьогодні було багато запитань від журналістів і дискусій, наскільки це рішення є правильним і чи призведе до "прориву", але ключовим залишається managing your expectations (управління своїми очікуваннями). Якщо підсумувати, то:
Включення до підгруп внутрішньо переміщених осіб таки демонополізує вираження інтересів Донбасу на рівні самопроголошених утворень під ефективним контролем РФ. Виразниками інтересів повинні бути і ті, кому надано такий мандат, і його Україна надала саме цим чотирьом учасникам.
У такого роду переговорах немає приватної думки чи позиції, яка суперечить позиції делегації. Можна дискутувати, влаштовувати мозкові штурми та обговорення вдома, але всі учасники повинні виходити на поле, як одна команда, а не окремі гравці з різних ігор, що вийшли самостверджуватися. Їх експертиза дуже цінна, але вона може впливати на офіційні директиви настільки, наскільки до цього будуть готові МЗС і Офіс президента.
Інтереси сторін (Україна vs РФ) не змінилися за поточний період, якщо брати до уваги публічну риторику офіційної влади й неофіційних спікерів. На мою думку, дещо інфантильне ставлення до супротивника, але якщо прагнення миру не дорівнює відмові від територіальної цілісності та суверенітету, то ми впораємося. Натомість сподіватися на мінімальні поступки з боку РФ не варто, бо обмін утримуваними таким не є у стратегічній перспективі, як би це не звучало.
А ще мені б дуже хотілося, щоб питання Донбасу не сприймалося як внутрішній інтерес окремих областей, їх теперішніх чи переміщених мешканців. Якщо це питання України і РФ, то воно стосується кожного.
Зі свого боку, хочу лише побажати успіху та сил, міцних нервів усім перемовникам, як новоприбулим, так і старожилам процесу.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
