-2 Київ
Вибори в Молдові – дуже печальна історія, якщо з неї не винести уроків. Європейська інтеграція не розколола суспільство, а продемонструвала, наскільки важливо мати всіх у процесі. Руки та рублі Кремля, якими засівали країну, не дістали людей з правом голосу за кордоном, і референдум приніс позитивне рішення лише завдяки закордонному голосуванню.
Проєвропейський вибір щодо президентської посади не є очевидним та однозначним. Росіянам вдається чудово грати на бажанні людей мати низькі ціни та інфляцію, перекладати відповідальність на когось, а також пропонувати прості рішення через сателітів, доступ яких до грошей Москви не є таємницею.
Я б сказала, що то ми [думали] так у році 2010–2012-му, коли комуністи готували референдум за Митний союз чи ЄС. Коли суспільство хотіло жити, як у Європі, але не сваритися з росіянами.
Щоб вибори пройшли чесно та вільно, над цим потрібно працювати довго й наполегливо, бо всі фокуси щодо втручання сусідів ми чудово знаємо.
Якби не було Революції гідності, а тоді й великої війни за незалежність, ми б теж мали 50/50 за ЄС, я вже мовчу за НАТО, за членство в якому зараз уболіває понад 80% українців.
А ще такий процес демонструє: коли держава слабка, то її легше захоплювати не силою, а через втручання в політичний процес. Це також дешевше.
Джерело: Ольга Айвазовська / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
