Декілька днів працювала на Донеччині в бойових військових частинах щодо різних питань. Одним з основних напрямів роботи було з'ясування обставин зникнення безвісти військовослужбовців 155-ї окремої механізованої бригади. Рідні військових зі 155-ки тривалий час не мали належної комунікації із частиною.
Зараз уже новий комбриг та його заступники створили відділ розслідувань, до якого ввійшли представники кожного з батальйонів, які понесли втрати. "Розслідувачі" фактично похвилинно реконструюють події, під час яких втрачався зв'язок із військовослужбовцями, з'ясовують, які заходи застосовувалися для евакуації, аналізують доповіді розвідки, щоб зрозуміти, що могло статися зі зниклими побратимами. Це хороший приклад не формального підходу до проведення службових розслідувань, а реального з'ясування обставин, який має бути імплементований в інших військових частинах. Щоправда, такі відділи розслідувань повинні розгортатися не постфактум, а в режимі реального часу. Окрім якісного проведення службових розслідувань, це ще й джерело аналітики для командирів і предмет для висновків і роботи над помилками.
Найближчим часом сім'ям зниклих безвісти зі 155-ї бригади мають надати вичерпну інформацію про ситуацію з їхніми рідними.
Дні інтенсивної роботи в бойових частинах дають зовсім інше розуміння ходу подій. Поки в Києві неслися дискусії про долю 155-ї бригади, її військовослужбовці продовжували героїчні бої: ішли на штурми, відбивали й утримували позиції. Під час опитування свідків я запитала, чи знали вони всю інформацію про управлінський хаос, про журналістські розслідування, про кримінальні провадження? На що один сержант мені відповів: "Ми знали і знаємо тільки те, що нам треба втримати Покровськ".
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора