Втрати російських окупантів
1 279 930

ОСОБОВИЙ СКЛАД

11 781

ТАНКИ

435

ЛІТАКИ

349

ГЕЛІКОПТЕРИ

Ольга Руднєва
ОЛЬГА РУДНЄВА

Українська волонтерка, директорка Superhumans Center

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

"Та сама Ольга?" – спитав Маккартні. Він подивився на мене, ніби маємо спільний секрет

Найцікавіше просто зараз – у Telegram Дмитра Гордона!

Читати

Ми йшли з татом по вулиці, тримаючись за руки. Я все ще вірила, що лікарі помиляються, він усе ще вірив, що жага до життя сильніша за діагноз. Було прохолодне весняне сонце, ми говорили про щось побутове. Тоді це був звичайний день у нашому житті. Житті, у якому завжди був він. Через дев'ять місяців його не стало.

Чи я знала тоді, якою щасливою я була в ту мить?

Я сиділа на терасі хмарочоса в Нью-Йорку зі своєю командою. Ми обговорювали наступну зйомку нашого документального фільму. Я розповідала про те, як Опра Вінфрі втратила роботу ведучої новин і отримала роботу ведучої шоу. Найгірша подія в житті стала найкращим початком її кар'єри: "Та мить, коли я сіла у крісло й розпочала своє шоу, я знала – нарешті я на своєму місці".

І я казала, що саме так відчуваю себе зараз із нашим фільмом і Нью-Йорком у мене під ногами.

Чи я знала тоді, якою щасливою я була в ту мить?

Я дивилася зі сцени на сотні тисяч людей, які зібралися на концерт Пола Маккартні, попри зливу й ураган. Команда Пола повторювала, що вони мають усе відмінити. Я цитувала їм угоду, як Біблію.

– Пішли, познайомлю з Полом, – сказав його менеджер.

– Та сама Ольга? – спитав Маккартні.

– Ви ж не відміните концерт? – відповіла я.

– Звісно, ні.

– А дощ зупините?

Він подивився на мене, ніби ми маємо спільний секрет.

То був найкращий концерт мирних часів. Мрія, яка стала реальністю. І дощ, який він зупинив, назавжди зі мною як доказ того, що дива існують.

Чи я знала тоді, якою щасливою я була в ту мить?

Чи я знала тоді, проживаючи звичайні дні свого життя, що вони стануть найщасливішими митями і втримають мене під час війни?

Чи я знала тоді, що одного дня, ридаючи над новинами, ті миті втримають мене від відчаю?

Чи я знала тоді, що стійкість і витривалість будуються на фундаменті мого минулого й посилюють мене теперішню?

Неочевидне щастя сьогодні одного дня стає безумовним.

Коли ми з'єднуємо історії свого життя, ми раптом бачимо: сила, яка тримає нас тепер, народилася колись у звичайних днях.

Тому живемо, бо це єдиний шлях зрозуміти, де саме ховалося наше щастя.

І якщо воно вже було, значить, воно можливе знову.

Джерело: rudnieva_olga / Instagram  

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати
Легка версія для блекаутів