-1 Київ
Висилка грузинського посла – цілком логічний крок. У Саакашвілі в Україні є свої фанати і свої недоброзичливці, але він громадянин України, і ми маємо його захищати. Принцип "ми своїх не кидаємо" має працювати для всіх, на те він і принцип.
Немає нічого важливішого за людське життя, але із Грузією в нас є значно ширший контекст. Наприклад, санкції до грузинської авіакомпанії, яка тепер літає в РФ на регулярній основі. Тобто, крім недружніх дій до громадянина України, маємо недружні дії стосовно нас, причому Грузія під час війни не просто уникає санкцій, вона пожвавлює відносини у ключових сферах із РФ. Більше того, у Грузію йде потік російських грошей, і є підстави вважати, що через неї намагаються обійти санкції – від автівок до нафтопродуктів.
Усе це ставить для Грузії одне, але фундаментальне питання: частиною чого вона є або, точніше, прагне стати – Заходу чи "і нашим і вашим"? Я завжди дуже хотів побачити грузинський прапор поряд із нашим перед штаб-квартирами ЄС та НАТО у Брюсселі. У мене є велика симпатія до грузинського народу, але сьогоднішня Грузія на це не заслуговує. Вона навіть не декларує інші, відмінні від наших цінності – вона їх не має. І це дуже сумно.
Колись Грузія неодмінно потребуватиме друзів і союзників і, озирнувшись, їх не знайде. Не знаю, чи це буде трагедією для сьогоднішнього грузинського керівництва, а для Грузії – 100%.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook
