Ми ще можемо побачити спалений прапор США на Майдані разом із прапором Росії

Я з покоління, яке зростало на дикому міксі радянської культури, антирадянської культури, книг, офіційно надрукованих і самвидаву, перших комп'ютерних ігор на приставках Atari (які в нас називали "атарі" – тому що "і" з крапкою – це "і" з крапкою в українській) і фільмів у відеосалонах із гнусавим перекладом – "нічого не бачити, нічого не чути" – і "звукозапису" – місця, де за гроші, у поганій якості, але можна було записати на касету нормальну піратську музику. Такий собі Netflix і Spotify на мінімалках.

Але головне, що ми були, як губка. Вбирали все це одразу пакетом, диким міксом. Тому тепер набагато легше оцінювати й передбачати події, тому що "та це вже було".

Велика імперія в "Зоряних війнах" не змогла побороти повстанців і Республіку. При відсутності в останніх ресурсів, грошей і сучасної зброї. Тому зараз Росія і США – це "Зірка смерті", яку руйнує недоджедай і невіглас своїм креативом стратегії й дешевою зброєю. Ні, Іран має бути повалений, але сама по собі деградація розуміння міці армії імперій наочно демонструється. Далі буде те саме знову. Занепад, деградація, перетворення імперій на дрібніші тоталітарні режими, по суті. Цілком очікуваний сценарій.

Проте саме рецептура перемоги над Іраном теж закладена тут. Повстанці проти повстанців. Тому що Іран – це не Республіка, а торгова корпорація. Просто треба підтримати вибух зсередини. Поки не пізно. Але наш рудий Палпатін трохи спізнився і трохи перебрав із трусістю й алчністю.

Коли обирали Трампа, я казав, що через рік ми побачимо шалене зростання антиамериканських настроїв в Україні та Європі. Тоді більшість мені казала: "Ні, так не буде". У підсумку ми ще можемо побачити спалений прапор США на Майдані разом із прапором Росії. Тому що це теж уже було. Не раз і не два. Типовий сценарій фантастичної антиутопії.

Просто якщо раніше "1984" читалося як щось нереальне і лякаюче, то зараз це просто дитяча казочка про нашу реальність. От якби було як у "1984", то більшості у світі легше жилося б. При всьому парадоксі такого твердження.

Тому годі шукати раціональне там, де його не може бути. У світі, де правлять невігласи й старі діди одночасно, не може бути прагматично зважених рішень. Тут можуть бути лише алюзії й асоціації. Використання власного досвіду життя, яке з реальних спогадів перетворилося на шалений вінегрет із баченого колись кіно, прочитаних книг і просто підліткових фантазій.

Значить, пристібайтеся. Далі буде веселіше, тому що вони не молодшають, а попереду ще багато страшних сценаріїв не реалізовано.

Джерело: Андрющенко Time / Telegram   

Опубліковано з особистого дозволу автора