Якщо знесемо пам'ятник Щорсу, як Леніну, там поставлять зелену руку або, не дай Боже, червону G

Ми і хтось...

2 жовтня під Київрадою мітингувальники протестували проти закриття двох київських культурних старожилів – кінотеатрів "Кінопанорама" та "Україна". Їх закривають нібито на реконструкцію. Але ми вже не раз бачили такі "реконструкції" – це коли на місці історичних пам’яток виникали, як вставні щелепи, дурнуваті новобудови, що стирчать тепер, як патики, серед зелених споконвічних схилів Дніпра чи на старовинних київських вулицях.

Громада міста давно втратила обидва кінотеатри зі своєї власності, як власне, утратили всі ми добрих півкраїни. У 90-ті кучмівська приватизація щедро наділяла фабриками, заводами і пароплавами улюбленців і родичів, обмахльовуючи та оббираючи мільйони нас, не родичів. Сьогодні то тут, то там увесь тодішній сімейно-бригадний підхід дає про себе знати.

На превеликий жаль ми ще багато чого не дорахуємося... Як би було добре, аби культурні спільноти реагували не як пожежна бригада, а заздалегідь. Хай би були хоч якісь правила існування чи реконструкцій!

От на Бесарабці, на початку бульвару Шевченка, хтось поставив біля постаменту, де стояв колись Ленін, синю руку. Кажуть – це пам‘ятник біткоіну... Ходять люди, двигають плечима й у всіх питання – хто це придумав, хто це вирішив, хто зробив?

Фото: kiev.informator.ua

Трохи далі на цьому самому бульварі стоїть пам‘ятник одному з катів українського народу – Миколі Щорсу. Стоїть тихо, бо років із п‘ять, як хтось прикрив його будівельними лісами – буцімто теж для реконструкції. Може хай і далі стоїть, бо знесемо, як Леніна, а цей же "хтось" поставить зелену руку або, не дай Боже, червону... Певно, нехай уже стоїть, бо якось звикли і до ката, і до його коня...

Уже який рік міст Московський не виходить перейменувати у міст Степана Бандери. Проспект у нас – Бандери, а міст на ньому -– Північний! "Хтось" завадив у свій час це рішення ухвалити, отак і стоїть міст, фактично без назви.

Ці "хтось" заважають нам усю дорогу. Це ж вони закривають кінотеатри, ставлять замість нас пам‘ятники, це вони розікрали півкраїни. А ми споглядаємо. Довго-довго.

А якби ми, наша велика міська культурна громада, сказали жорстко – план реконструкції на стіл, а потім закривайте кінотеатри і працюйте. Або... Ми вже п‘ятий рік дивимося на пустий постамент на Бесарабці.

Як на мене, найкращий варіант – пам‘ятник захисникам України, що вже п‘ятий рік воюють проти РФ на Сході. І ці наші герої своєю мужністю і подвигом дають можливість нам усім – на Бесарабці і в усій Україні – жити мирним життям. І ці герої, їхні родини, а це тисячі українців, заслужили бути вшанованими та увічненими саме столицею Украіни!

Щорса, напевно, будемо зносити, як Леніна – усім світом, щоб аж у Гілтоні люстри ходором ходили. Інакше у нас ніяк не виходить. Ну, і з мостом теж розберемося – нічого, дорогий Степане Андрійовичу, не далеко той день коли ваше ім‘я з‘єднає два береги Києва та України!

Джерело: "ГОРДОН"