Клуб читачів
ГОРДОН
 
Надія Савченко

Народний депутат України, позафракційна. Колишня військовослужбовець Збройних сил України. У 2015 році отримала звання Героя України.

ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Коломойський буде ставити на стару перевірену подругу Юлю, хоча й без особливої любові до неї. Просто він завжди ставить на коня, що везе

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Савченко: Тимошенко – найхолоднокровніше, найбезжальніше, найлукавіше створіння, яке мені доводилося бачити в житті. Читайте першу частину матеріалу.

З обранням Бойка президентом на Україну все одно чекає війна

Я, Надія Савченко, як виборець, а не як політик, маю право! Про Бойка як президента.

Росія досі, за старою пам'яттю, "нарізає завдання" осколкам Партії регіонів. У партії регіоналів дійсно колись структура була розвинена так, як і в "Батьківщині". Це тому, що в партії влади завжди є адмінресурс, щоб розвивати партійну структуру силою тиску, але БПП навіть із цим не справляється, оскільки люди більше не вірять партіям і політикам. Точно так само, як і Опоблок, який є осколком "Регіонів", не справляється з нарізаними завданнями із Кремля. Їм більше не робити політики в Україні. Чому? Та з тих самих причин, що і Садовому із "Самопоміччю" (або "Самонеміччю", як її в народі називають).

Ці всі політики односторонні! Вони відчувають тільки половину України. Точніше, вони взагалі не ставлять собі за мету відчувати українців; вони, як прийнято говорити, підбирають електорат. А реальне бажання регіоналів – повернутися до влади і відігратися на тих, хто їх посунув. Грошей у них на фінансування виборчих перегонів вистачає, тільки от більше довіри людей не вистачає, навіть при поганій "грі" нинішньої влади. Пробували ми, українці, уже кисле і гірке, тепер, нарешті, солодкого хочеться!

Сам Бойко, сказати чесно, або бездарний, або навіть не намагається! Як учень-середнячок у школі, говорить завченими фразами, а якщо і запитають щось, до чого вдома не готувався, то затинається і не знає, що відповісти. Нецікаво дивитися! Як було сказано у фразі, що вже увійшла в історію української політики: при такій пісній міні тобі грошей ніхто не дасть! Але біда у них не в грошах! Грошей у них до біса! Біда – в кадрах та креативі! А ще – в щирому бажанні жити чесно й любити Україну, усю Україну! З обранням Бойка президентом на Україну все одно чекає війна; Путіна це не зупинить, тільки тоді Україна буде союзником Росії.

Вакарчук-президент "вигорить" навряд чи. Війна з таким головнокомандувачем – це паніка і втеча

Я, Надія Савченко, як виборець, а не політик, маю право! Далі – коротко про несерйозне.

Зеленський (Коломойський). Ах! Яка гарна казка – "Слуга народу". Шкода, що в житті інша реальність! А в реальності старий єврей завжди вміє рахувати гроші... А гроші в політиці – це рейтинги (навіть штучно створені). Тому Беня буде ставити на стару перевірену подругу Юлю, хоча й без особливої любові до неї. Просто він завжди ставить на того коня, що везе, везе слухняно... Тому Володя Зеленський – "кесарю кесареве, а акторові – театр!"

Святослав Вакарчук – гарна спроба західного світу створити нові політичні еліти в Україні. Але Захід грошей не дає. Гроші дає "Газпром" – Росія! Захід дає підтримку, навчання й установки. А ще "глибоку стурбованість" і "тиск". Але Захід навіть уявлення не має, що таке Україна, "із чим її їдять" і які взагалі "еліти" потрібні українцям, якщо вони взагалі потрібні...

Тому Вакарчук-президент "вигорить" навряд чи, але якщо "вигорить", то це буде така дурня! Бачила Вакарчука і спілкувалася з ним буквально дві хвилини перед концертом у Харкові влітку 2016-го, коли вийшла з в'язниць РФ. Він ще присвятив тоді пісню "Еверест" українським політв'язням, які в неволі в Росії. Мої враження, за всієї поваги до таланту співака, – краще б я його бачила тільки на сцені! Політик у стресовій ситуації не повинен бути психованою істеричкою, президент – тим більше. А ось творча людина може дозволити собі такі слабкості. Війна з таким головнокомандувачем – це паніка і втеча!

Далі пачкою, або пакетом: Кива, Каплін, Іво Бобул, може, ще когось забула. Різні "обтесані", "причесані", "прилизані" лідери політичних партій, які розвиваються. Або старі політики, вічні, із нафталінових шаф, Катеринчук, наприклад. Кучма та інші старі екс-президенти вже, думаю, на президентську гонку не підуть, серце не витримає таких скачок божевільної української політики. Ще там хтось від "аграріїв" або ще від когось, словом, усе це скопом у нуль! А тому – в топку!

Яценюка не раз бачила на Майдані. Воно так трусилося, що шкода було дивитися. Жадібний, продажний боягуз

Рабінович (партія "За життя", або "залехайм"). Талановитий авантюрист-аферист Рабінович завжди вмів розкручувати медіа-ресурси і телеканали до певного рейтингу, а потім вигідно їх продавати. Партія "За життя" – це черговий медіа-проект на продаж. Тому, політики, поспішайте купити місця – цей віз везе! І ток-шоу "Кандидат" на "112 каналі", і Рабінович, і партія "За життя" – усе це те, що, на жаль, робить політику нашої України несерйозною.

Рабінович – президент в Україні?! Як казали колись старі рухівці, Саакашвілі (а "Рух" – "Народний рух України" – дійсно колись був серйозною політичною партією в Україні) і "Рух нових сил": "Україна – не Грузія, Одеса – не Батумі". Перефразую Рабіновича: "Україна – не Ізраїль, Київ – не Тель-Авів".

Яценюк. Ще одне гниле яблуко, або морквина, української політики, яке зараз хоче відбілитися.

Свого часу навчався довго і старанно, як робити "неправильно" в акул українського політичного бізнесу. Завжди був тим хлопчиком на побігеньках, який носив за кимось валізку і водночас так вислужувався, що жижки трусилися. Набридло. Зміцнів, змужнів, але підлості таки навчився, що і зробило його мільярдером. Яценюка я не раз бачила на Майдані. Воно так трусилося, що шкода було дивитися.

Із рис: жадібний, продажний боягуз. Він настільки полохливий, що в нього навіть власне его не може відкрито зіграти. Але мстити він буде тихесенько. Мета в Україні – нажива. Розправлятися або посувати основних гравців-олігархів йому духу не вистачить, тому про "дерибан" України домовляться. Під час світової війни, коли Україна буде полем бою, такий головнокомандувач піде першим, сподіваючись на заступництво США і на те, що олігархи, як у 2014 році, відстоять своє майно самі.

Праворадикальні. Модний тренд сучасної української політики відповідно до запитів українського суспільства, а у випадку "Свободи" – вічний тренд в Україні. Зі стратегічного державного підходу – це сильний перекіс. Або початок нового ладу державної ідеології та шляху. У світовій історії таке не раз спрацьовувало. У нас не спрацювало навіть у часи після Майдану з Ярошем і "Правим сектором". Отже, українцям не потрібно, ми шукаємо модель держави без "перекосів".

Аваков, Турчинов, Гройсман, Луценко – не дурні, у президенти зараз не полізуть! Хоча Луценко і Гройсман хотіли б (Луценко – більше, Гройсман – менше, тому що хитріший), але розуміють, що зараз не варто зуби об це ламати. Аваков і Турчинов – вічні "сірі кардинали", їм і так добре багатіти, вони своє місце в політиці при кожному президентові знайдуть.

Ви мене не зрозуміли, українці. Я народилася раніше від свого часу

Інші старі сволотні політики на зразок Пашинського. Таких дуже багато, усіх і не перерахуєш. І "нові молоді особи", які вже "скурвилися" в постмайданівському парламенті, своє місце в політичному істеблішменті ще 20 років завжди знайдуть, витіснивши звідти будь-яких порядних людей. Ну, ще 20 років без змін – це, звичайно, якщо в Україні якийсь форс-мажор не трапиться. Наприклад, люстра у Верховній Раді впаде, яку зараз за 7 млн грн ремонтують. Загалом в Україні виграє завжди той, у кого грошей більше.

Я, Надія Савченко, як виборець, а не як політик, маю право! Ну, і нарешті, щоб бути справедливою і об'єктивною – про себе.

Надія Савченко – президент України! Не голосуйте! Я – слон у крамниці посуду! Ви мене не зрозуміли, українці. Я народилася раніше від свого часу. Я вимагаю від людей стільки само, скільки віддаю сама. Я хочу від людей високого рівня самосвідомості, щоб українці не корилися більше жодній владі. Щоб у кожного вистачало розуму, мудрості та гідності самому втілювати і реалізовувати владу у власній державі – Україні.

Я знаю, яка стратегія повинна бути в Україні, щоб "двома ногами" міцно стояти на україно-центризмі, а не розпинатися на західний і східний вектори. Я знаю, що таке війна, чому йде війна, і не буду вам обіцяти, що можу закінчити її протягом днів чи тижнів, але я спробую її закінчити. У нас є три роки часу, щоб устигнути зробити диво для України – повна зміна політичної системи, а, отже, і зміна правил і умов для життя українців.

Якщо протягом трьох років не встигаємо, то нас чекає велике горе ще років на 20. Хай хто стане наступним президентом, це буде найважчий час для України, і в нас є всі шанси отримати гіршого президента на цей час.

Але я не бачу, щоб ви були готовими, українці, боротися за своє життя у своїй Україні! Не бачу, щоб людям це було потрібно. Прокидайтеся! Чому я дозволяю собі так про все писати? Та тому, що мені нема чого втрачати! Я померла ще вчора. А ви колись зрозумієте.

Джерело: "ГОРДОН"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонена нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їхнім авторам закривати доступ до обговорення.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

Свіжі блоги