Нещасних росіян ширнули новою перемогою – у космосі. А то ж можуть отямитися, почнуть ще розглядати цінники й зіставляти доходи

Знову ширнулися.

З усіх телевізорів, із перших шпальт, звідусіль, уже багато днів безперервно... Зворотний відлік, репортажі, інтерв'ю, професійно схвильовані голоси – ось зараз, ось уже зараз... Є! Злетіли! Не пристикувалися... Пристикувалися! Так! Так! Першому художнього фільму в космосі – бути! Ми знову всіх обігнали!

Божечки.

Знову ширнулися нещасні росіяни, знову перші. Ну слава богу, тепер деякий час буде добре.

Дуже вчасно підігнав нам нову дозу добрий федеральний медперсонал. А то Липницька вже давно не вставляє, від Криму взагалі ломка, і навіть нога Акінфєєвої перестала давати лікувальний ефект. Деякий час вдалося протримати населення в забутті на сестрах-гімнастках, скривджених світовою спільнотою, але і цей бобик здох досить швидко.

А зовсім без наркотику нам не можна. Так же можна й отямитися, не приведи Господи! Почати наводити очі на різкість, розглядати цінники, зіставляти доходи... Он, уже населення, сволота така, за комуністів голосує, серп об молот точить...

Потрібні перемоги, терміново потрібні нові перемоги, внутрішньовенно! Олімпіада, як на зло, не скоро, а у футболі ми вийшли на рівень Молдови – і хоча ще тримаємося, але гарантій немає. Де взяти дозу радості для безкрайніх рівнин?

На цей випадок Господь у безкрайній милості своїй дав нам в сирітській юдолі нашій Костянтина Львовича Ернста, а йому – Віргінські острови. Де не переможемо – таке кіно знімемо, що самі ж від щастя і задихнемося. Пам'ятаєте краєвид на підневільних бюджетників із висоти пташиного польоту? Навіть із такого гівна, як третій строк Путіна, можна зробити цукерку, а тут, замість Рогозіна з тричі спіонереним бюджетом космодрому Восточний, – овва, Юлія Пересільд у невагомості!

Відчуйте різницю, насолодіться галюцинацією...

І знову ми перші – у змаганні, де за нами ніхто не збирався бігти, тому що це дорого й безглуздо... І знову стирчить у натрудженій народній вені Останкінський шприц: перемога!

І лежить у занедбаному пейзажі вдячне населення, закотивши очні яблука в череп, посміхається черговому приходу...

Поки воно, слабке на цей ідеологічний передок, кочумає у приємній знемозі, його, зрозуміло, знову п'ять разів зґвалтують і 500 разів пограбують, але, здається, йому не звикати.

Джерело: Виктор Шендерович / Facebook