-1 Київ
Про "проклятих деескалаторів". Про це писали 100 млн разів, але, очевидно, потрібно періодично повторювати, щоб не забували.
Коли ядерних країн стало більше, ніж одна, а це сталося 74 роки тому, почали прописувати алгоритми, коли можна/потрібно застосовувати ядерну зброю, і "техніка безпеки" – що робити, щоб її не застосував противник.
Деякі речі спливають на поверхню, а про деякі ми можемо тільки здогадуватися. Наприклад, у Росії є концепція "ескалація для деескалації" – у критичній ситуації їб...нути по не особливо населеній території порівняно невеликим ядерним зарядом і поставити ультиматум: "Робіть те й те, а інакше їб...немо серйозно".
Z-патріоти регулярно відчувають оргазм від однієї думки, що таке можливо. "Країна з ядерною зброєю не може програти!" Але їхні вологі мрії так і лишаються мріями. Адже історія стає складнішою, якщо поряд із противником опиняється хтось досить сильний, щоб сказати: "А ми у відповідь їб...немо неядерною зброєю, але дуже боляче". Наскільки я розумію, щось у цьому дусі США донесли Росії восени 2022-го. Це моє припущення, яке я вже викладав, а нещодавно про факт такого попередження згадував і польський міністр закордонних справ.
Крім того, є й тактика, блискуче продемонстрована в серіалі "Так, пане міністре", яку назвали "тактика салямі". Її суть – діяти поступово, щоб кожен конкретний невеликий крок не призвів до ядерного загострення. Ці кроки ми і спостерігаємо два з лишком роки. Асортимент зброї, яку надають, і область її застосування поступово розширюються. По суті, це "покрокова ескалація", яка в нашому медійному просторі постає як протистояння в дитячому садку "доброго Блінкена й поганого Саллівана".
Упевнений, в адміністрації Білого дому справді тривають дискусії про доцільність переходу на інший рівень, але ці дискусії – коли на нього переходити, а не чи переходити взагалі. І не щодо всіх питань список "ескалаторів" і "деескалаторів" однаковий. Іноді вони міняються місцями.
І наостанок для тих, хто зараз вигукує: "Блін, навіщо це все, я точно знаю, що не їб...не!"
Пропоную цим екстрасенсам згадати, що десятиліттями купа людей, завданням яких було все продумати, а не просто тицьнути пальцем у небо, писали й переписували безліч алгоритмів поведінки. Тому що ціна помилки надто висока, і вона компенсує низьку ймовірність події.
Російська рулетка – чудова гра, коли її дивишся по телевізору. Але в реальності, навіть якщо шанс смертельного пострілу один зі 100, грати в неї мало хто захоче.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
