+2 Київ
Кажуть, що перед смертю мозок людини демонструє вмираючому картинки вже прожитого життя. Перед його очима, як у калейдоскопі, проносяться найбільш яскраві моменти, примушуючи заново проживати вже пережите. А потім на організм обрушується вічний морок забуття.
Схоже, з нашою імперією при смерті відбувається те саме. І ось приречене населення вже захлинається від ейфорії передсмертних галюцинацій. І Пушкін плаче від захвату в обіймах товариша Сталіна, і Гагарін святкує велику Перемогу за хлібосольним путінським столом, і Малюта Скуратов, обнявшись із Берією, приймають присягу у пташенят Золотова...
Усе змішалося в домі Путяри: убивці і жертви, злодії і судді. Брак фінансового повітря, викликавши економічну асфіксію, зіграв із зухвалими послідовниками Аль Капоне поганий жарт. Вони думали, що покарають Захід своїми контрсанкціями, а замість цього прирекли власне населення на примусову дієту, що складається з висівок та пальмової олії.
Розрахунок майже виправдав себе: залякане до напівсмерті стадо "совків" поки ще здатне терпіти "тяготи і злидні" – лише б його не боляче лупцювали. Продажні радянські фурії за сущі копійки ще готові кинутися в передвиборчі штаби "чорта" Навального, за замовленням громлячи все на своєму шляху.
Політична проституція – спосіб життя середньостатистичного "совка". А таких "совків" – більшість. Але "якщо завтра війна" – серйозна і по-справжньому гаряча – повії не допоможуть. Вони розбіжаться по норах, поховаються по кутах, і жодна особа не ризикне висунути звідти свою полохливу мордочку.
Це коли ніщо не загрожує, вони готові дефілювати в "колорадському вбранні", спокусливо оголюючи перед клієнтом патріотичні стегна. Рольові ігри з фалічними ракетами і елементами сталінського садо-мазо – цілком прийнятні і прописані в прейскуранті політичного будинку терпимості. Але якщо серйозно запахне смаженим – нема дурних. Немає такої ціни, щоб заради мафіозних збоченців ризикувати натрудженими формами.
Тут вам не північнокорейський лепрозорій, де найменший сумнів у правильності лінії партії та уряду тягне за собою розстріл. У нас – публічний дім для божевільних, і підставляти свою худу дупу "за просто так" ніхто не збирається. Без грошей Путін – ніякий не улюблений клієнт, а збанкрутілий халамидник із неприємним перегаром, і жриці радянської любові жваво викинуть його з убогого закладу, звернувши свої ніжні погляди в бік нового відвідувача. А хоч би й того ж Навального. Ліниво засядуть, сяйнуть млосним поглядом і неодмінно спокусять.
Якщо ще рік тому (до обрання Трампа президентом США) налічували приблизно дюжину сценаріїв краху путінської джамахірії, то сьогодні вибір звузився, власне, до двох: "принципу доміно" – коли все валиться швидко, але покроково (камінчик за камінчиком), та "цунамі" – коли висока хвиля одномоментно змітає все на своєму шляху. І більше сценаріїв немає. Коридор можливостей відтепер не дозволяє кремлівським бонзам жодних маневрів. Для його звуження постаралися всі: і військові, і дипломати, і економісти. Та й саме населення, яке вічно схвалює і лякається власної тіні.
Останні заяви посла США в ООН Ніккі Гейлі не залишають Кремлю ні єдиного шансу на витончений вихід із сирійської та північнокорейської кризи. У Вашингтоні ухвалено вольове рішення дотиснути російську мафію за допомогою виведення з політичної гри "поганих хлопців", які намозолили очі: Кім Чен Ина і Башара Асада. Сказано головне і вголос: пролонгація дружби з пухлячком Кімом спричинить нові санкції, а за застосування Асадом хімічної зброї проти власного населення всю повноту відповідальності понесе саме Росія, як основний союзник довготелесого диктатора.
Водночас рахунок іде навіть не на тижні – на дні. Заяву США про те, що остання ракета, запущена КНДР, належить до розряду балістичних і в теорії могла вразити територію Аляски, не залишають сумнівів у рішучості американців нарешті розібратися з північнокорейським жировиком за допомогою сучасної військової хірургії. І це – дуже поганий знак для кремлівського лисуна, що розвоювався. А якщо сирійський "кореш Вовочки" ризикне повторити хімічну атаку – ніхто вже нічого доводити не стане, бо основне гаденя призначено. І це – Путін.
Надії на романтичну зустріч із Трампом на полях G-20 ілюзорні. Вона перетвориться на колективне побиття нещасного Добі, де Трамп буде тримати фігуранта за обидві руки, а інші учасники замордують луб'янське немовля до самої Гааги. Усе це політичне "мочилово" буде відбуватися під вигуки підгодованих італійців mammamia! і мовчазну загадкову посмішку "стратегічного партнера" Сі.
Жертві залишиться лише розслабитися і сподіватися на те, що його заощадження, приховані в череві китайського дракона, не будуть переварені, і, в разі виходу з гри, повернуться – нехай навіть і без відсотків. Але дракон – міфічна тварина, він нічого гарантувати не стане. Для нього минулі тлінні закоханості – рожевий дим, який легко розчиняється в атмосфері Піднебесної. І, нарешті, після того, як будуть зламані ребра і морда розбита, Трамп відпустить потерпілого зі словами "Добі вільний"...
Для Заходу вже не секрет, що страшилки про велику ядерну потужність пітерської "братви" – з розряду вигадок для старих кумась, які лузають насіння біля провінційного під'їзду. "Новітні ракетні розробки" КНДР, створені за безпосередньої участі російських яйцеголових мілітаристів, падають одна за одною з нестямним шипінням "на кого Ин пошле". До речі, радянські ракети вже давним-давно вийшли з ладу, а брязкання тухлими ядерними яйцями змушує світову спільноту затискати ніс, хоча очі все одно ріже несамовито. Гра за цими застарілими обамівськими правилами повинна була одного разу завершитися, і ось вона підходить до кінця.
Але це все – зовнішні справи. А всередині вони ще прекрасніші. Фактичний обсяг експорту нафти і нафтопродуктів у червні виявився істотно нижчим від прогнозованих оцінок, розрахованих з огляду на базовий сценарій соціально-економічного розвитку Росії. Грошей немає навіть на те, щоб підтримувати вмираючий рубль, який досі посилено муміфікували всіма художніми засобами візажистів Центробанку. І ось мінфін повідомив, що припиняє скуповувати валюту на внутрішньому ринку.
Економісти ще намагаються заспокоювати населення мантрами про те, що "нічого страшного не відбудеться, ми летимо в плановому режимі". Але економіка вже прибита до хреста і близька до вознесіння на небеса. Наскільки видовищно вона вознесеться – можна тільки гадати. Кремлівські євангелісти можуть придумати що завгодно: від новітньої "павловської реформи", спогади про яку досі розбурхують пострадянську уяву, до останнього відчайдушного хапка "псевдоєльцинської деномінації", коли інфляція розженеться до запаморочливої швидкості.
Принципові терміни запуску сценарію з камінцями "економічного доміно" вже визначені: це – серпень 2017-го. Шок для населення забезпечений. Для виведення його з цього стану у Путіна ще є шприц з адреналіном у вигляді "політичного надзвичайного стану". Але ніхто не дасть гарантії, що ця ін'єкція не викличе того самого цунамі, згаданого вище. І якщо два сценарії зіллються в один – ніщо вже не врятує луб'янського Добі від вільного плавання – просто в колектор, де його і втоплять у стічних водах свої ж учорашні соратники.
Джерело: Sotnik-TV
Опубліковано з особистого дозволу автора
