+5 Київ
Росія може висувати найрізноманітніші умови, аби згодитися на паузу у війні, але найважливіше питання – це гарантії безпеки, які Україна має отримати від Заходу. Якщо вони будуть наповнені сенсом, решта вимог Росії з часом втратить свою актуальність.
Однак виклик полягає в тому, що під гарантіями безпеки можна розуміти все, що завгодно, – це може бути кілька папірців, роздрукованих на принтері у стилі Будапештського меморандуму, а можуть бути взаємні зобов'язання, підкріплені грошима і спільними працюючими інституціями.
Хороша новина полягає в тому, що останній саміт у Білому домі показав, що наші партнери розуміють, що "гарантії безпеки" працюють тоді, коли до них прикручені конкретні цифри, виражені у бюджетах і термінах. І, власне, навколо цих цифр і мають відбуватися головні розмови до того часу, коли відбудуться вирішальні зустрічі за участі Трампа та Путіна.
Думаю, що і найчутливіше – територіальне питання – буде вирішувати легше, коли буде переконлива конкретика щодо гарантій безпеки на десятки років уперед.
Малоймовірно, що ми незабаром у якості гарантій побачимо військові контингенти учасників НАТО на території України. Хвацькі обіцянки "коаліції охочих" і надалі залишатимуться для домашнього політичного вжитку Макрона та Стармера.
Але отримати це у якості гарантій – цілком реальна задача:
- Пряме чи опосередковане фінансування ЗСУ Європою (включно із соціалкою для військових).
- Спільні високотехнічні військові виробництва на території ЄС.
- Багаторічні контракти на закупівлю зброї зі США.
- Цільові бюджети на розбудову масштабних оборонних споруд по всій лінії фронту.
- Чіткий графік вступу до ЄС.
- Фонди на відбудову України.
P.S. І так, я, звісно, розумію, хто такий Путін і що перемовини можуть бути будь-коли зірвані, але це не знімає необхідності говорити із Заходом за будь-якої нагоди мовою наших інтересів.
Джерело: Sergiy Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
