Як би не намагався Ердоган маневрувати між Сходом і Заходом, але обирати іноді таки доводиться. Ердоган таки підписав протокол про вступ Швеції до НАТО й тим самим підтвердив, що Туреччина тяжко-важко, але обирає Захід. І зовсім не проти того, щоб інфраструктура НАТО й надалі наближалася до російських кордонів...
Підпис Ердогана – це не процедурний крок, а стратегічний вибір.
Цей вибір бодай трохи полегшує ситуацію на Близькому Сході. Адже навіть попри те, що Ердоган заявив про необхідність створення держави Палестина в кордонах 1967 року й телефонну розмову з лідером ХАМАС, Ердоган тепер не наважиться на пряме протистояння із країнами Заходу, і в лавах НАТО не буде розколу, а це міг би бути найжахливіший сценарій війни в Ізраїлі.
Вочевидь, на Близькому Сході Ердоган і надалі буде маневрувати, виконуватиме різні посередницькі функції та відтягувати час, коли знову доведеться робити якийсь стратегічний вибір.
Джерело: Sergiy Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора