+1 Київ
Із розпадом СРСР слова "планова економіка" почали звучати як лайка. Дарма. За десятиліття, проведені в бізнесі, я дійшов висновку: без плану, на голому ентузіазмі, можна побудувати тільки щось дуже маленьке. Коли я отримував мільярдні кредити в західних банках для будівництва та реконструкції металургійних комбінатів на Донбасі – банкіри завжди просили бізнес-план. І пояснення, що у нас тепер вільний ринок, а не планова економіка – не змогли б задовольнити цих банкірів.
Тому що свобода, якою ми так пишаємося, яка стала одним із національних символів України, не означає хаосу. Свобода – це цілеспрямована діяльність людей за заздалегідь затвердженим ними ж самими планом. Свобода – це виконання добровільно взятих на себе зобов'язань. Не нав'язаних кимось ззовні, а добровільно і свідомо узятих на себе.
Моя політична біографія значно коротша за мою виробничу або ділову. Але за два з гаком роки у великій політиці я не знайшов у коридорах влади головного, що потрібно для керування країною, – довгострокового плану дій. Навіть законодавчу діяльність ведуть у режимі "сьогодні на завтра" – сьогодні вирішили, які закони обговорюємо, завтра вже голосуємо. Не будучи частиною виконавчої влади, усе-таки бачу і там схожу ситуацію. Засідання уряду проходять "ситуаційно", у режимі "швидкого реагування", а не дотримуючись якогось заздалегідь наміченого плану.
Мені занадто пізно змінювати свої звички, корисні звички й поготів. Тому, спираючись на підтримку своїх колег-бізнесменів, я ініціював створення економічної доктрини країни. У процесі розробки доктрини, у якій узяли участь науковці провідних вишів України, ми дійшли висновку, що лише економікою не вдасться обмежитися. Громадські, політичні, економічні та культурні процеси переплетені в тісний клубок, і просувати їх уперед можна тільки синхронно, збалансованими, вивіреними кроками.
Тому документ дістав назву "Доктрина збалансованого розвитку України – 2030". Його ми і презентували минулого тижня на київському "Книжковому арсеналі". Щоб не стомлювати вас детальними розрахунками, скажу, що ця доктрина – найамбітніша в історії нашої країни. Ми хочемо досягти зростання ВВП у 8–9 разів протягом найближчих 13 років. І ми не просто "хочемо" – ми доводимо, що це можливо, і демонструємо, що саме для цього потрібно зробити.
Тепер справа за імплементацією. Зрозуміло, що влада, якій комфортно існувати в режимі рутинної безцільної діяльності, не зустрічає нашої розробки з розкритими обіймами. Але, на щастя, у нашій країні, де політичні інститути поки що слабкі, існує такий інструмент, що надійно функціонує, як громадський тиск. Це громадський тиск змусив владу почати боротьбу з корупцією, це громадський тиск змусив владу змінити керівництво Національного банку.
Вірю я у силу суспільства і цього разу. Настав час нашому суспільству вимагати від влади показати план дій. Ми вже йдемо назустріч владі з нашим планом. Залишилося змусити владу піти назустріч нам.
Джерело: "ГОРДОН"
