+1 Київ
Привид корейського сценарію.
Що ж, це буде лонгрід із трьох частин.
1. Причини й передумови корейського сценарію.
2. Сценарії реалізації.
3. Як уникнути, або альтернативи.
Насправді ми не наближаємося до корейського сценарію. Навіть за цей сценарій ще доведеться поборотися. Путін відчув смак успіхів. Він став багато виходити на публіку, виглядає впевненим у собі. Зовсім не той Путін, який був опущеним у 2022 році й уникав публічності. І в нього багато причин для піднесеного духу.
1. "Колективний Захід" виглядає зовсім не колективно. Ще гірше, що ця колективність на третій рік війни стала ще більш неспроможною. Криза у США показує Путіну, що країна номер один може бути неспроможною протистояти йому. Путін дивиться факти, а не слова. І факт такий: Захід неспроможний забезпечити Україну достатнім рівнем озброєння для протистояння йому.
2. Санкції смішать "Іскандери". Продовження історії про неспроможність – це санкції. Усі ці безкінечні пакети виявилися димовою завісою, за якою російське зерно спокійно їхало в ЄС, а американці попросили нас не атакувати НПЗ, щоб ціна не росла.
3. Захід боїться. Путін завжди чує страх. Це професійна риса кадебіста. Але тут йому не треба чути страх, бо цей страх йому відверто показують, коли заявляють, що нічого на територію країн НАТО не падало, а 39 секунд – то таке, усе ясно, що вона летіла бомбити українців. Як можна збити ракету, яка летить убивати невинних українців? Ні-ні.
Це ще не все. За роки Росія не стала ізгоєм на Заході. На телебаченні й у фільмах продовжують говорити про велику російську культуру й народ. Формується логіка про поганого Путіна, але нам треба всім дружити. Ні, це не нова холодна війна. Ніхто не опустив залізну завісу. Хоча тут є доля і нашого інформаційного провалу. Інформаційний фронт, з якого любили посміятися, ми програємо.
Але разом із цим Путін не ідіот і розуміє, що рано чи пізно бардак у США закінчиться, західна промисловість запрацює й Україна, яка в тяжких умовах не здається, за цих обставин буде приносити йому ще більше втрат. Тим більше неспроста російські "воєнкори" істерять щодо наших фортифікацій. Він не рахується з людськими життями, але втрати, які він несе, не можуть не хвилювати його з точки зору майбутніх перспектив і впливу на РФ. Він чудово розуміє, що збереження навіть того, що він уже віджав, робить його переможцем. Але спробує ще віджати, побільше. Корейський сценарій для Путіна є переможним. Тому він не відмовиться від нього.
У нас свої передумови, які наближають нас до корейського сценарію.
1. Патова ситуація на фронті. Звісно, зараз дуже тяжкі часи. Виживаємо виключно на дронах і власному виробництві снарядів, яке таки існує, хоч і не масштабне. Тим не менше навіть отримання всього, що ми б мали, не може дати нам якоїсь суперпереваги на фронті. Війна дронів і точного озброєння не дає жодній зі сторін можливості розбити ворога. Фортифікації й мінування з обох боків стали серйозними стримуючими факторами, щоб не мати ілюзій швидкої й легкої перемоги.
2. Українці все менше вірять у перемогу і, головне, все менше хочуть воювати. Мобілізація йде дуже важко, а публічна боротьба з нею починає набирати обертів. І це не російські ІПСО. Втома від війни дається взнаки. Однак справжня причина цієї втоми – у відсутності потужних мотиваційних кампаній. У той час як негатив ллється рікою, дуже мало мотивації й позитиву. Країна, яка у 2022 році вистояла завдяки своєму духу, зараз впадає в депресію.
3. Корупційні скандали ростуть як гриби. Декларування дало поштовх для нових скандалів. І це тільки початок. Добре, звісно, що ми багато дізнаємося. Але разом із цим знищується довіра до влади. Й очікувати, що перемогу можна досягнути із жадібними корумпованими чиновниками, ніхто не буде. Чим більше скандалів, тим менша підтримка влади і тим менша можливість щось реалізувати.
Тому привид корейського сценарію починає блукати нашими просторами. І опитування тут, на каналі, це підтверджує.
Далі буде.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
