Почалося. Спокійно. Серед речей, які мене вражають найбільше, – це істерики із приводу заяв Трампа. Він більшість усього робить усупереч тому, що заявляє, але кожна його заява змушує купу людей хапатися за серце.
По його розмові з Путіним. По-перше, Трамп був люб'язним, оскільки отримав у подарунок Фогеля безкоштовно, тож розрахувався люб'язністю.
По-друге, ніякої конкретики в розмові з Путіним, який точно більшість часу п...здів якусь історичну маячню, не могло бути. Тому, скоріше за все, Путін повторив свою мантру – "ми готові до миру, ісходя із реалій на зємлє". Власне, що ми всі й так знали.
По-третє, ситуація сама по собі значно складніша, чим бажання Трампа, Путіна чи Зеленського. Тільки один із них – цар, і той боїться, щоб не повторити шлях Миколи ІІ. В інших двох є ще багато інших стейкхолдерів у прийнятті рішень.
Загалом, на мою думку, ситуація позитивна, а я Трампа вивчаю 10 років. Мене більше лякало, що цей процес не починався.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора