Цей рік можна ставити в топ по нефартовості

Одна криза за іншою...

Цей рік можна ставити в топ по нефартовості. Спочатку нас уперше за багато років ударила люта зима, і саме тоді, коли Путін вирішив улаштувати блекаут. На тлі грандіозної корупції у сфері захисту енергетичних об'єктів нам довелося пережити одні з найбільших в історії людства бомбардування при -22 °С.

Наступне – історія з Іраном. На початку року російська економіка почала летіти в трубу з такою швидкістю, якої навіть експерти не прогнозували. Трамп нарешті ввів жорсткі санкції і змусив Індію відмовитися від закупівлі російської нафти, що мінусувало майже 40% її обсягу. Ситуація фактично не залишала Путіну вибору, окрім як починати реально домовлятися. І тут іранська "СВО" із двох тижнів перетворюється на невідомо що. Нафта рванула, Трамп переключився, Путін отримав тимчасовий ресурс для продовження воєнної кампанії.

Нарешті прийшла ще одна криза, яку я давно прогнозував, – крах державного управління. Я вже давно писав, що необхідно шукати варіанти перезавантаження державного управління в умовах війни, і навіть пропонував свої ідеї. По факту ми маємо розвалений, неспроможний приймати рішення парламент і уряд, неспроможний пропонувати ці рішення, крах економіки і тотальну залежність від зовнішнього фінансування.

У війні на виснаження, а саме такою є зараз наша війна, державне управління є фундаментом виживання. Здатність державного апарату реагувати на кризи, знаходити нові креативні рішення – єдине, що продовжує стійкість у такій війні. Як тільки державне управління починає сипатися, виникає ризик обвалу всього. Саме так було з Німеччиною в 1918 році, що призвело до її колапсу і поразки у війні. Ми не в такій ситуації, але продовжуємо рухатися саме туди.

Потрібно розуміти, що управлінський колапс має наслідки для війни вже, а не у відкладеному майбутньому. Неспроможність ефективно діяти мотивує Путіна продовжувати тиснути і зменшує віру в нас із боку партнерів. Для Трампа в такій ситуації виглядає, що легше дотиснути по угоді нас, ніж Путіна, чим він і почав займатися.

Водночас попереду нас чекають декілька нових серйозних криз. По ціні пального, я думаю, кожен уже зміг оцінити здатність до реагування нашого управлінського апарату. Але це квіточки порівняно з тим, що нас чекає. За наявними розвідданими, орки планують нову ракетно-дронову атаку, і цього разу на водоканали! Ви вже щось чули про роботу в цьому напрямі? А тепер уявіть, як дорого нам обійдеться це все при жарі +35...+37 °С улітку.

Загалом, я залишаюся досить оптимістичним щодо ситуації на фронті й наших перспектив. Я не бачу в росіян серйозної спроможності прорвати фронт чи виграти війну воєнним шляхом. Але шанси на те, що ми завершимо війну на несприятливих для нас умовах, зростають із кожним новим управлінським провалом.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора