+15 Київ
Самотність Трампа. Сьогодні зранку їхав на ефір і думав – дивна річ, із приходом Трампа до влади США не набули поки що жодного стратегічного партнера. Та що там стратегічного! Не набули жодного. А лише збільшили рівень глобального антиамериканізму, і жодна "м'яка сила" (soft power), яка створювалася роками (джинси, музика й Coca-Cola), не здатна компенсувати глобальний тренд на те, що до США тепер ставляться як до потенційної загрози. Причому найгірше розчарування у тих, хто дивився на Сполучені Штати, як на взірець демократії, свобод і високого рівня життя.
Такими темпами Штати дійсно нівелюють надбання десятилітніх потуг своїх президентів. А економічні процеси, запущені Трампом, з великою долею ймовірності створять ще більше проблем, ніж принесуть користі. Світові економісти дають прогнози глобальної рецесії як співвідношення 50/50. Поки третій день падають ринки, важко взагалі не хапатися за голову й оптимістично оцінювати наслідки.
Між тим, Трамп каже, що чи не кожен лідер після введення додаткових мит тепер хоче поцілувати його в дупу. Така образність – не просто зворот мови. Трамп дійсно вірить у своє месіанство, де він стоїть на вершині світу (а не тільки США). От тільки біда, що тих, хто люто ненавидить Трампа, стає чимдалі більше. І "цілування в дупу" – це лише відволікаючий маневр, щоб винайти рецепт, як відкараскатися від настійливого аб'юзера.
Припускаю, що в бізнесі Трампа, очевидно, ніколи й не було довіри й любові. Можливо, світ сили дійсно вимагає вести себе саме так. Але навряд чи в самотності й агресії є щасливий кінець.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
