Втрати російських окупантів
1 177 370

ОСОБОВИЙ СКЛАД

11 396

ТАНКИ

430

ЛІТАКИ

347

ГЕЛІКОПТЕРИ

Віктор Шлінчак
ВІКТОР ШЛІНЧАК

Засновник, голова правління Інституту світової політики

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Навіщо Китаю зупинка війни в Україні?

Ураховуючи, що світ цинічний і ми продовжуємо рухатися по абсолютно цинічних треках поведінки більшості геополітичних гравців, можна дійти невтішних, утім, очікуваних висновків.

  1. Європа не готова зустрічати війну в себе, тому зацікавлена, щоб Росія буксувала в Україні. При цьому більшість європейських лідерів свідомі, що виграш Москви автоматично означатиме загрозу для них і повернення до Варшавського договору, чого стратегічно прагне Путін. Але продовження війни в Україні – це час, коли європейці можуть пити пиво у Брюсселі та їсти сосиски в Мюнхені. Поки їхні генерали розкачуються й четвертий рік перебирають свої арсенали.
  2. Китай не готовий до того, щоб війна зупинялася на цьому етапі, бо "стриже купони" із ситуації, коли РФ готова продавати дешеві енергоносії. Навіщо їм зупинка війни? Хай іде як іде.
  3. США теж не особливо зацікавлені, щоб війна закінчувалася, бо тоді члени НАТО знову розслабляться й перестануть думати, як збільшити відсоток відрахувань на оборону. А отже, скоротяться закупівлі, у тому числі закупівлі американської зброї. Тут ВПК-лобі мало б, навпаки, працювати з Білим домом, аби процес мілітаризації тривав якомога більше.
  4. Росія. З однієї сторони, є загроза економічного просідання. З іншої – коли перед тобою замаячила перспектива не просто з'їсти Україну, але й стати учасником глобального перерозподілу впливу, зупинка війни не виглядає логічною.

Підсумовуючи. Володимир Зеленський абсолютно правильно артикулює, що українці – єдині, хто найбільше хочуть закінчення цієї війни. Ось тільки питання: що робити в цій ситуації абсолютної самотності?

В історії є чимало країн, які десятиліттями живуть в оточенні ворогів. Але там основна ставка зроблена на внутрішній ресурс – суспільний консенсус і суспільне бажання елементарного виживання. Можливо, прийшов час усе-таки зосередитися в першу чергу на цьому – на новій хвилі суспільної мобілізації, а не на переконаннях і вірі, що хтось інший більше зацікавлений бачити нас живим, а не мертвим?

Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати