Той, хто мав би рятувати Тегеран, ледь прошепотів

В історії з Іраном мене щиро тішать дві речі.

По-перше, це кармічний бумеранг, який прилетів іранцям за те зло, що вони принесли українцям.

Він прилетів до країни, яка свого часу збила літак, де була еліта українського авіабудівництва.

Країни, яка постачає рашистам Shahed, які кожного дня вбивають українців.

І ось тепер іранці самі кожну ніч живуть під сиренами.

Їхня інфраструктура знищується, а Telegram-канали плачуть, що "ворог б'є у глибокий тил".

От тільки ніхто не уточнює, що "ворог" – це той самий світ, який Іран так наполегливо намагався обхитрити.

І якщо Ізраїль продовжить інтенсивність бомбардувань, Іран чекає два сценарії: поганий (зміна влади) і дуже поганий (розпад країни).

А друга річ, яка мене радує, – це китайська беззубість.

Китай, великий старший брат по "вісі зла", чий голос гримить на ринку світової дипломатії, у цій ситуації ледь прошепотів.

Замість реального захисту свого проксі ми чуємо традиційне "ми глибоко стурбовані", "закликаємо до стриманості" й "Китай завжди за мир".

У кращих традиціях ЄС 2022 року.

Пекін не кинувся рятувати Тегеран, бо знає – у них немає реальної сили.

Єдине, на що спромоглися, – це погрожувати через ще одного свого проксі.

І більше – нічого. Жодної ракети, жодної ППО, жодного патрона.

Тотальне "зеро".

І "вісь зла" та євразійський проєкт зникає в цьому "очку", точніше – "зеро", так і не народившись.

І за цим уважно спостерігає кремлівський карлик…

Він боїться.

Бо чудово розуміє, що і його самого, і його оркостан теж наздожене карма.

Це лише питання часу.

Опубліковано з особистого дозволу автора