Політологи – цинічні люди. Їм пох...й, хто там, який політик, аби гроші платили. Але й у нас є совість, як не дивно. А може, то й не совість, а щось інше. Неважливо…
Приходить якось до мене мій товариш. Питає: "Очолиш кампанію одного нашого знайомого?"
– Та, очолю, – кажу. – Перший раз, чи шо? Хто такий?
– Поки не можу сказати. Завтра я вам влаштую зустріч. Ресторан на Оболоні. Пароль – "червона калина"
Поїхав я в той ресторан. Сиджу, вина замовив. Дніпро тече…
Підʼїжджає Міша Добкін на мотоциклі. Знімає шльом, підсідає до мене.
– Червона калина, кажу, ...бі його мать. Похилилася…
– Га? – каже Міша.
– Я, Михайле, на тебе працювати не буду, зразу тобі кажу. І не тому, що я такий принциповий і непідкупний, а тому, що немає смислу. Ти ніколи не станеш президентом у цій країні. Звісно, я б міг із тебе стребувати "десятку" і щось наплести, але то буде нечесно…
– То давай хоч випʼємо, – каже Міша.
– Та, давай випʼємо, – відповідаю… – Чого б не випити…
Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора