Цікаво: аш-Шараа заявив про бажання приєднати Сирію до "Угод Авраама" – тобто фактично визнати право Ізраїлю на існування.
Про це пишуть і Bloomberg, і Аміхай Штайн, посилаючись на конгресменів-республіканців Корі Міллса й Марліна Штуцмана, які безпосередньо з аш-Шараа й говорили.
Водночас аш-Шараа не вимагає повернення Голанських висот, але просить у відповідь із боку Ізраїлю поважати нову владу, територіальну цілісність Сирії й не завдавати ударів по її території.
Логічний та очікуваний крок: якщо аш-Шараа хоче зміцнення своєї влади, йому потрібна стабільність – особливо на кордонах.
Між Сирією й Ізраїлем немає миру з 1948 року – з моменту, коли Сирія напала на молоду єврейську державу з метою її знищення.
Уже буквально минуло майже століття, і безліч воєн, операцій і спроб знищити Ізраїль привели Сирію до напівзруйнованого стану.
Якщо аш-Шараа є дійсно мудрим, він цілком може бажати закінчення майже вікової війни, визнання Ізраїлю та налагодження добросусідських відносин із Єрусалимом.
Нагадаю, що перед тим, як уклали мир із Єгиптом, спочатку Каїр визнав Ізраїль та його право на існування.
Тільки потім був мир – не навпаки.
Ви не можете укладати мир із тими, хто буквально не визнає вашого права на життя.
Сирія тут – не виняток.
Аш-Шараа чудово розуміє, що Сирія не зможе остаточно зблизитися ні з Європою, ні зі США, якщо не визнає Ізраїлю.
А це і зняття санкцій, і торговельні угоди, великі інвестиції, науково-культурна співпраця, туризм і багато іншого.
"Угоди Авраама", нагадаю, – це серія договорів про нормалізацію відносин між арабськими державами та Ізраїлем – фактично визнання його права на існування.
Такі угоди із 2020 року вже підписали з Бахрейном, ОАЕ, Марокко й Суданом.
Джерело: Yigal Levin / Telegram