+16 Київ
Новим президентом Ірану став Масуд Пезешкіан. За нього проголосувало 53,7% виборців за явки приблизно 50%. За освітою він лікар, старий політик, обіймав посаду міністра охорони здоров'я і медичної освіти Ірану ще на початку нульових. Його вважають "реформатором" на тлі інших, консервативніших кандидатів. Але його реформізм стосується лише внутрішньої політики Ірану, наприклад, щоб дівчат не вбивали на місці без суду і слідства або щоб не проводили позасудових страт протестувальників й опозиціонерів.
У зовнішній політиці він вважає керівництво США терористами й підтримує курс режиму аятол з експансії ісламської революції. Утім, усе це не має дивувати, оскільки нелояльного до вищого керівника Ірану Алі Хаменеї кандидата до виборів просто не допустили б. І так, доки існує режим аятол, звичайно ж, їхньою стратегічною метою залишатиметься знищення Ізраїлю. Кінець єврейської держави – мало не центральний сенс зовнішньої політики нинішнього Ірану.
Про нового президента Ірану можна було дізнатися за його цитуванням у медіа. Про Пезешкіана мало не від початку передвиборчої кампанії в Ірані багато говорили. Він був постійно на слуху, тоді як про інших кандидатів майже нічого не було відомо й вони ледве пробивалися крізь передвиборчий шум іранських медіа.
У руках режиму новий президент – останній цвях (як сподівається Тегеран) у масові протести, який має остаточно втихомирити народні маси. Можна також прогнозувати, що наступним президентом Ірану знову буде консерватор, оскільки за цікавою закономірністю протягом останніх 25 років історії Ірану пост президента по черзі передавали то реформістам, то консерваторам. Після 16 років жорсткої реакції і ланцюжкових убивств пост президента на два строки передали реформісту Хатамі, потім двічі президентом ставав фундаменталіст Ахмадінежад. Коли під час другого строку режим аятол в Ірані ледь не впав унаслідок Зеленої революції, наступним президентом на два строки став реформіст Рухані. Президентство Раїсі позначилося другою хвилею сильних протестів, які знову поставили режим аятол у хитке становище, тому після його загибелі відбулося чергове політичне рокірування і новим президентом знову став кандидат-реформіст.
Невідомо, утім, чи спрацює така схема умиротворення народу цього разу, оскільки рівень невдоволення белуджами місцевою владою досяг апогею за 45 років існування ІРІ. А, як засвідчує досвід, якщо хоч десь в Ірані розгоряються масові протести, їхня іскра швидко розлітається в інші регіони, і вся країна починає палати.
Джерело: Ігаль Левін / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
