-1 Київ
Кудрицький як другий Коболєв.
Голову "Укренерго" Кудрицького звільнили. Мабуть, тепер його з руками й ногами заберуть у кращі європейські компанії. Німецька TransnetBW GmbH, французька Réseau de Transport d’Electricité, польська Polskie Sieci Elektroenergetyczne, румунська Transelectrica, на крайній випадок словацька Slovenská elektrizačná prenosová sústava – усі вони з нетерпінням чекають і хочуть бачити своїм директором Кудрицького.
А, ні, чекайте. Не вийде. У Європі не призначають на такі посади людей, далеких від електроенергетичної галузі. Раз. Не призначають також корупціонерів. А тут проти Кудрицького вже НАБУ й ДБР п'ять справ порушили. Два. Та й ніхто не зможе платити Кудрицькому стільки грошей, скільки він тут висмоктував з "Укренерго". Три.
Спроба зробити з Кудрицького одночасно і героя, і жертву після скандального звільнення нагадує недалеке минуле. Це ж було вже, як казав Кучма. Українці вже бачили нафтогазовий серіал про талановитого менеджера Коболєва, ексголову "Нафтогазу", якого звільнили у 2021 році. Кожного дня тоді народу травили байки, що, мовляв, ще пару днів – і сам Shell, Chevron, Exxon, Total, BP прийде на поклон до Коболєва й візьме його на роботу із зарплатою $1 млн щомісяця. Так от і чекаємо третій рік. Усе, що осилив Коболєв, – це "призначити" себе радником президента Молдови, що було спростовано через лічені години. Отак. Ніхто не захотів брати Коболєва – "геніального стратега" й "переможця "Газпрому" – на роботу.
Кейс Кудрицького тотожний кейсу Коболєва. І тут, і там є премія, яку "ефективний менеджер" залізною хваткою видирає з державної кишені. У випадку з Кудрицьким зовсім невдобно вийшло. Волали, що проклятуща спостережна рада все вирішила, а тут виявилося, що наш борець сам заяву про звільнення написав, за власним бажанням, щоб отримати вихідний бонус у розмірі майже 40 млн грн. І у прем'єра Шмигаля не знайшлося слів, щоб це якось пояснити депутатам під час години запитань до уряду.
Утім, не тільки ж премія ріднить два ці випадки. І тут, і там постфактум нам розповідають про те, що талановиті менеджери провели корпоративну реформу і без них "Нафтогаз"/"Укренерго" розвалиться й пропаде. "Плач Ярославни" про руйнування корпоративного управління в "Укренерго" з боку цілого хору "спікерів" – це вже пройдений етап. Слово у слово повторює історію звільнення Коболєва. І "спікери", до речі, практично ті ж самі. Колись на Русі та в інших країнах були популярні так звані плакальники, які завивали й жалібно відспівували людину. І це була доволі високооплачувана професія.
Особливість Коболєва в тому, що він тривалий час був "нашим сучим сином" для міжнародних партнерів. Та що там казати! Сам Байден на відомих плівках казав, щоб не чіпали Коболєва. Але sic transit gloria mundi – слава Коболєва минула, і тепер він нікому не потрібен.
І Кудрицького чекає те саме. Адже він "наш сучий син №2". Причому набагато нижчого рангу. Ексголова "Укренерго" був просто аргументом у спорі міжнародних партнерів і донорів з українською владою. І Кудрицький уже завтра не буде потрібний донорам без посади. Кому потрібна людина, що фігурує в щонайменше п'яти кримінальних справах?
Пропоную ЄБРР чи IFC спростувати цю тезу й узяти потужного корпоративного управлінця Кудрицького на роботу. Адже з масштабованих днями однотипних, з одними й тими ж тезами постів і статей на підтримку ексголови НЕК виглядає так, що Кудрицький – це останній оплот чесного західного світу в корумпованій Україні. Але щось підказує, що партнери воліють любити Кудрицького на відстані.
Мабуть, комусь дуже хочеться, щоб ця кампанія "підтримки ображеного Кудрицького", яка раптово спалахнула і, вангую, так само раптово згасне вже цього тижня, поділила суспільство. Але ж цього не буде й не може бути. Є невелика групка людей, які вірять, точніше, по команді починають вірити, у безгрішність Кудрицького й не піддають сумнівам його слова про 100-відсотковий ремонт підстанцій, оголошують його гуру реформ і так далі.
Але більшість звичайних українців хочуть мати світло, натомість отримують брехню, піар і плани експорту електроенергії, а потім – наступний обстріл, і країна знову на тижні поринає в темряву. Більшість звичайних українців хочуть побачити реальні звіти, ціни й докази існування системи захисту підстанцій, підтвердження факту реформ і наявних результатів, а не суцільних збитків "Укренерго". Нічого подібного Кудрицький запропонувати не може. Та і його "плакальники" не мають такої інформації і просять усіх нас повірити на слово, що ексголова "Укренерго" білий та пухнастий.
Поглянемо на слова самого Кудрицького, який, звичайно, оприлюднив виправдання. В одному абзаці ексголова "Укренерго" заявляє, що "рішення наглядової ради щодо мого звільнення не має жодного стосунку до питання захищеності підстанцій "Укренерго". І після такого оптимістичного початку слідує суцільний текст про свою чесність і працьовитість: "Я представив членам наглядової ради детальний звіт щодо кожного об'єкта… Не витрачено жодної гривні з державного бюджету… Урятували десятки автотрансформаторів… Розгорнута кампанія з дискредитації "Укренерго".
Прощальний лист Кудрицького свідчить, що справа таки в об'єктах захисту. У тому числі. І ексголова "Укренерго" може багато чого розповідати. Але доки не будуть оприлюднені документи щодо вартості робіт і не показані самі роботи із захисту, слова Кудрицького – це порожній звук. Адже немає чого там показувати. Мішки з піском, сітки з камінням та бетонні блоки, і то не скрізь. А це далеко не захист.
І тому після п'яти кримінальних справ НАБУ й ДБР, де фігурує Кудрицький, можна очікувати ще пару справ за "бетон і пісок". Але й попередні справи не менш вагомі. Найвідоміша – продаж електроенергії Коломойському. Кудрицький продав олігарху електроенергії більше ніж на 1 млрд грн і… забув узяти за це плату. От халепа. А підлеглі Кудрицького чомусь забули заблокувати отримання цієї електроенергії, що мали зробити згідно з правилами й інструкціями. А потім цим підлеглим не без допомоги Кудрицького дали можливість утекти за кордон. Звідки вони плюють на НАБУ з високої вежі.
Можливо, сентиментальний Кудрицький у такий спосіб виявляв вдячність Коломойському, який дав йому путівку в життя, прийнявши на роботу в "Укртранснафту", а потім улаштувавши в "Укренерго".
Не менш скандальна справа про закупівлю бронежилетів. У справі був затриманий товариш Кудрицького, ексголова департаменту безпеки "Укренерго" Сергій Тоцький, син ексголови СБУ часів Януковича Володимира Тоцького, за наказами якого штурмували Майдан у 2014 році та який потім утік до Росії. Також він – бізнес-партнер іще одного олігарха, Клюєва. Бронежилети закуповувалися майже втричі дорожче, ніж ціни на подібну амуніцію у волонтерських фондів.
Одним словом, куди не плюнь – усюди навколо ексголови "Укренерго" є корупція. І тому спроба зробити з нього борця з корумпованою системою виглядає сміховинною і недолугою. Звідси й бажання подати себе жертвою, проти якої ведуть кампанії з дискредитації.
Поряд із прізвищем Кудрицького завжди будуть виникати питання зв'язків з олігархами Коломойським, Клюєвим, схеми торгівлі електроенергію, бронежилетами, махінації при будівництві споруд захисту підстанцій, зрештою – відкритих справ НАБУ й ДБР. І з таким бекграундом Кудрицькому не світить навіть посада монтера в польській Polskie Sieci Elektroenergetyczne чи румунській Transelectrica або ж штатного молодшого бухгалтера в IFC чи ЄБРР.
Джерело: Site.ua
