Юрко Юрченко: Хтось нас здав, і ми потрапили під обстріл. Я вже попрощався із життям, а потім зрозумів: коли страшно – ти стаєш тягарем 

За словами артиста, коли людина цілодобово перебуває під прицільним вогнем, вона починає сприймати обстріли як належне, а боротьбу з російськими окупантами – як роботу.

"Коли ми вперше потрапили під обстріл, ми йшли з командиром мого батальйону і Сергієм Лойком, автором книги "Аеропорт". Хтось нас здав, ми вийшли на поле і потрапили під обстріл. Я так швидко ніколи не бігав і одразу зрозумів, для чого каска... Падало все ближче і ближче, я вже попрощався із життям, зробив останнє фото. А мій побратим каже: "Люди, ми зараз із вами знаходимося в найкращому місці. Це велика для нас честь". Спочатку я подумав: "Що він меле?" А потім зрозумів – якщо людина заряджена на перемогу, вона вважає за честь робити цю справу", – розповів він.

Юрченко зазначив, що страх заважає війні.

"Коли тобі страшно – ти стаєш тягарем для хлопців, цього не має бути. Це виважена, чітка позиція – розуміти, що це робота, – зізнався він. – Насипають часто – і касетами, і фосфорами. Тікати від війни – дурна справа. Ніхто не знає, куди прилетить, а роботу потрібно робити, доставляти боєприпаси. Війна – це не тільки сидіти в окопах чи наступати. Це логістика, це якісь потрібні речі – навіть крем від комарів. У цьому процесі задіяно дуже багато людей. Усе вже налагоджено й на сьогодні працює як годинник".

Війна Росії проти України. Головне(оновлюється)