Кадочникова пояснила, чому відмовилася говорити українською

Скандали

Українська акторка Лариса Кадочникова назвала "непорозумінням" мовний скандал через її публічну відмову говорити українською на заході в Київському будинку кіно 9 січня. Коментар акторки опублікувало видання "Укрінформ" 14 січня.

Кадочникова зазначила, що спогади про українського й вірменського кінорежисера Сергія Параджанова та його фільм "Тіні забутих предків", де вона виконала головну роль, викликають у неї найглибші емоції.

"Я розгубилася. Так, у побуті й майже все своє життя я спілкувалася й виступала російською. Повномасштабне вторгнення змінило мене, мій рідний театр Лесі Українки, моїх шанувальників, всю нашу країну", – прокоментувала акторка.

Вона додала, що Україна – її дім, і вона нікуди не збирається виїжджати.

"Я перейшла на українську мову на сцені й намагаюся, наскільки це можливо, спілкуватися нею в житті. Сподіваюся, що моє щире звернення вичерпає непорозуміння, що сталося", – зазначила Кадочникова.

Контекст

Під час виступу Кадочникової 9 січня із залу пролунало прохання говорити українською. Акторка публічно відповіла: "Я українською мовою граю в театрі. Ви вибачте, я маю право говорити хоч англійською мовою". Свою промову Кадочникова продовжила російською.
Українська письменниця Лариса Ніцой у Facebook назвала Кадочникову "українофобкою". "Літня людина й хороша людина нехай сидить удома. А якщо має сили на публічні відео в YouTube або випертися на сцену з публічним виступом, то вже в першу чергу не літня людина перед нами, а відповідальна громадянка України, яка говорить українською. Або безвідповідальна", – додала письменниця.
Національна спілка кінематографістів України 23 січня прокоментувала інцидент, зазначивши, що виступ Кадочникової російською не є викликом чи провокацією, а "мисткиня, яка стільки зробила для нашого кіно, має право на повагу й прощення за певні атавізми, мовну архаїку. На терезах історії переважає зроблене для культури, давайте виходити саме із цього простого засновку".
Кадочникова народилася 1937 року в Москві. Вона працювала в московському театрі "Современник" у 1961–1964 роках, потім – у Київській кіностудії імені Довженка. З 1964 року грає на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві.