Мати вбитої у Вінниці дівчинки Лізи: Уперше після трагедії побувала на тому місці. Світе, чому ти дозволяєш російським нелюдам убивати нас?! 

"Уперше після трагедії побувала на тому місці, яке тепер закарбується в пам'яті на все життя. Після операції я втратила пам'ять, не розуміла, де я і чому моє тіло все перев'язане, – написала вона. – Я вірила, моя донечка жива, моя дитина не могла загинути, так не повинно бути. Дивилася на свої травми і розуміла, що це не сон. Кожна секунда відтворювалася в пам'яті. Я все згадала. Пам'ятаю кожен момент того фатального дня".

За словами Дмитрієвої, спочатку вона почула гучний гул.

"Подумала – це точно не літак. Ми одночасно з Лізою підняли голову вверх, прямо над нами летіла ракета – надзвичайно велика. Здавалося, вона кілька метрів над головою. Побачила, як падає у сторону Будинку офіцерів, стала спиною до нього, думала, що закрию собою дитину. Це була навіть не секунда, а набагато менше", – поділилася спогадами жінка.

Дмитрієва розповіла, що після вибуху зовсім не відчувала болю.

"Навколо стіною стояв чорний дим, нічого не було видно. Я не чула другого вибуху, не чула сигналізації машин, нічого не чула. Потім побачила свою кохану дочку, її розірване тіло. Ще кілька хвилин бігала, шукала людей, щоб допомогли витягнути Лізу з візочка, потім відчула сильний біль і побачила, як на землю ллється кров, почала задихатися... Мозок відмовлявся вірити... Ця страшна картина крутиться перед очима знову і знову, – зізналася вона. – Російські терористи вбили мою дитину, підняли руку на святе. Скільки ще світу потрібно доказів, щоб зупинити масові вбивства українського народу? Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдям убивати нас?!"

Війна Росії проти України. Головне(оновлюється)