"Там у хліві у стилі ню узрів наш пес свиню, у грудях почастішав стукіт – цицьок аж 14 штук". Боклан прочитав вірш про "руського солдата" 

"Колись в Росії, десь під Брянськом,В колгоспі з назвою "Радянський",На краю самої клоакиНа ланцюгу жив-був собака.Весь чорний, вухо жовте,Господар звав його Пішов ти...Пес жив, бо вити було гріх,Їв тільки те, що вкрасти міг.В колгоспі тім які розваги?Щодня господар жлуктить брагу,Хропе в дворі. Пес сцяв на нього,Бувало, мав його у ногу.Бувало, мав і у лице,Але розмова не про це.На речі час свій має вплив,Ланцюг одного разу згнив,Біжи, тікай, мчи стрімоголів – свобода…Пес пішов у хлів.Там у хліві у стилі нюУзрів в кутку наш пес свиню, У грудях почастішав стук –Цицьок аж 14 штук.Ми тут пропустимо частину.Ну, пес зробив свині дитину,І у хліві, де так воня,З'явилось свиноцуценя.Такий гібрид на божу злістьВ гівні і спить, в гівні і їсть."Найкраще" взявши з мами й тата,Він виріс в руського солдата.Засунув рило в БТР,В Ізюм приїхав – і помер.Мораль: коли свиню ...бла собака,То є кому ходить в атаку.Ну, а коли наоборот,То руський мовчазний народ.А толк із того тільки буде,У кого мама й тато – люди", – розповів Боклан.

Війна Росії проти України. Головне(оновлюють)