Триває приймання робіт на Всеукраїнський конкурс есе від Фонду Ріната Ахметова


Триває приймання заявок на п'ятий Всеукраїнський конкурс есе, який проводить музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Про це виданню "ГОРДОН" повідомила пресслужба Фонду.
Цьогорічна тема конкурсу – "Подія, яка змінила все. Сила допомоги".
Подати своє есе можна до 21 травня 2025 року через реєстраційну форму на сайті музею.
На переможців чекають корисні подарунки:
Ознайомитися з умовами Всеукраїнського конкурсу есе можна за посиланням.
"На минулорічний конкурс надійшло понад 4 тис. творчих робіт. Автори ділилися історіями зі свого життя: тими, які змінили їх в одну мить і назавжди. Для багатьох із них цим моментом стало вимушене прощання з домом або усвідомлення того, що таке дім", – повідомили в музеї "Голоси Мирних".
Ксенія із Херсона, яка взяла участь у конкурсі, зізналася, що не забуде день, коли із сім'єю залишила рідне місто.
"Четверта година ранку. Виходжу з квартири, як завжди, обертаюся, щоб подивитися на неї в останній раз. Я робила так завжди перед подорожжю. Але цього разу все було інакше. Замість радощів – сподівання на те, що нас не розстріляють. Валізи упаковані не на тиждень, а на все життя", – написала дівчина в есе.
Поліна з Покровська Донецької області прощалася не лише зі своїм домом, а й зі своїм містом.
"Ці рядки я пишу на пероні біля евакуаційного потягу. Дядько вже заніс наші речі, а мама квапить. Місто проводжає мене. Цей сивий шахтар – обійняв за плечі легеньким вітерцем. "Не бійся, люба. Я шахтар, я знаю, що таке лава. Я пережив революції, дві війни, голод. Я відбудовував шахти і зводив мікрорайони. Я ховав героїв. Я знаю, що таке бійка. Поглянь, поруч із моїми трояндами виросли зуби дракона. Ти, головне, пам'ятай, звідки ти", – поділилася Поліна у своєму есе.
Діані з Вугледара досі сняться сни, що вона вдома, немає війни й усі поряд.
"Одного дня після важкого тренування я зателефонувала мамі, щоб сказати, що в мене все добре: "Мамо, я вже біжу додому". Моя фраза, яку промовила під час телефонної розмови, зупинила мене на мить, вона ніби штовхнула мене у прірву. Біжу куди додому? Але це слово для мене втратило сенс. Моя домівка є лише на карті, але не на землі, вона живе у моєму серці, а не в голові. Я починаю розуміти, що там уже ніколи не буду", – в есе Діана поділилася усвідомленням, що слово "дім" втратило для неї звичний і зрозумілий сенс.

19 березня, 14.13
Війна в Україні
Музей "Голоси Мирних" проводить всеукраїнський конкурс есе
29 квітня, 12.59
Культура
"Це не просто пиріжки, це символ України". Шпачки з картоплею – рецепт, що ледь не зник назавжди
5 травня, 21.46
Бульвар
5 травня, 20.19
Новини
Помер легендарний мультиплікатор Сивокінь, який створив серію мультфільмів про пригоди козаків
5 травня, 18.48
Бульвар
Мати – голодранка, а донька – нечупара. Зрадниця Ані Лорак потрапила під роздачу
5 травня, 17.17
Бульвар
Зріжте краї, викладіть по колу редиску – і звичайні яйця перетворяться на дуже смачну закуску
5 травня, 16.45
Бульвар