Вдова Гонгадзе про своє особисте життя: Не думаю, що чоловіки були б щасливі, якби ви постійно страждали

Новини

Українська журналістка, активістка Мирослава Гонгадзе вважає, що жінка після смерті чоловіка має право на особисте життя. Про це вона розповіла в інтерв'ю, яке 24 вересня опублікували на YouTube-каналі української журналістки Марічки Падалко.

"Я дуже свідомо не говорю про своє особисте життя, – розповіла вона. – Життя у Штатах дало мені можливість мати особисте життя без того, щоб про нього знали всі. Я не буду розповідати про особисте життя. Те, що суспільство знає, – цього достатньо. Решту я залишу собі".

Гонгадзе додала, що особисте життя важливе для того, щоб жінка, поховавши чоловіка, почувалася сильною і щасливою.

"Особисте життя треба мати, це важливо. Це ваше жіноче натхнення і здоров'я, і ментальне здоров'я. І це важливо так само для ваших дітей. Щоб бути сильними для ваших дітей, ви маєте бути щасливими й сильними так само, – сказала вона. – Не думаю, що ваші чоловіки були б щасливі, якби ви постійно носили маску трагедії і страждали".

Вона зазначила, що після втрати чоловіка життя жінки має тривати.

"Пам'ять треба нести, але життя земне продовжується. І земне життя передбачає стосунки заради себе й заради ваших дітей", – резюмувала вона.

Контекст

Гонгадзе народилася в Бережанах Тернопільської області 1972 року (дівоче прізвище – Петришин).
На початку 1990-х почала займатися журналістикою. 1993-го прийшла працювати у відділ інформації львівської газети "Post-Поступ". Цього самого року почала співпрацювати із журналістом Георгієм Гонгадзе – була помічницею режисера документального фільму Георгія "Тіні війни".
1995-го вийшла заміж за Гонгадзе, а за два роки в пари народилися доньки-близнючки. 1997-го здобула ступінь магістра цивільного права у Львівському університеті. За два роки почала працювати головою відділу ЗМІ міжнародного пресцентру на телеканалі СТБ.
Разом із чоловіком займалася розслідуваннями діяльності тодішнього керівництва країни. Після вбивства Гонгадзе 2000 року виїхала до США разом із доньками, де їй надали політичний притулок. Улаштувалася працювати в українській редакції "Голосу Америки" й на "Радіо Свобода".
Відома як борець за права людини і свободу преси. 2010 року посіла 52-ге місце в рейтингу найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус".