+12 Київ
Мильна бульбашка складається з дуже тонкого шару води, затиснутого з усіх боків мильним розчином. Насправді мильні бульбашки прозорі, але заломлення променів світла створює ілюзію, що вони забарвлені всіма кольорами веселки.
Перші знахідки пристосувань, призначених для випускання мильних бульбашок, були під час розкопок давньоримського міста Помпеї. Там само на стінах траплялися зображення дітей, які надувають кульки.
У Китаї також ця розвага також стала популярною: стародавні письмена містять зображення людей, які надувають бульбашки через тонкі трубочки.
Фото: pixabay.com
Регулярний продаж рідини для надування мильних бульбашок налагодили в Лондоні у другій половині ХІХ століття.
У 1940-х роках з'явилося пристосування, що давало змогу видувати кілька бульбашок одночасно. Це паличка з кільцем на кінці. Саме таку використовують і сьогодні.
Мильні бульбашки популяризували представники субкультури хіпі у 1960-ті роки. Вони виступали проти війни у В'єтнамі, пропагували пацифізм, вільну любов і безтурботність. А одним зі способів скрасити дозвілля були ігри з пусканням мильних бульбашок.
Фото: pixabay.com
До кінця ХХ століття мильні бульбашки не втратили популярності. У різних країнах почали проводити шоу, на яких надували гігантські бульбашки. Усередину поміщали не тільки предмети, але й людей. Також бульбашки поєднували з лазерною ілюмінацією і вогнем.
Найбільшу мильну бульбашку, діаметр якої становив 32 метри, надув 1996 року Алан Кей, завдяки чому потрапив до Книги рекордів Гіннеса. А 2007 року Сему Гісту вдалося розмістити у величезній мильній бульбашці 50 осіб.
