З історії кулькової ручки 

Кулькові ручки прийшли на зміну чорнильним, які використовували в різних куточках планети. Потреба в нових друкарських пристроях з'явилася в середовищі Королівських військово-повітряних сил Великобританії. Це було пов'язано з тим, що ручки з пером протікали в літаках зі зниженням тиску під час польоту.

Винахідником кулькової ручки офіційно є Джон Лауд, житель штату Массачусетс. Патент на авторучку він отримав у 1888 році. Пристрій винахідник описав як "авторучка з обертовим наконечником".

Універсальність і корисність приладу швидко оцінили, але в її використанні виникали складнощі. Чорнило, яким були наповнені перші авторучки, було або занадто рідким, або, навпаки, застигало в стержні. Ручка писала при температурі +21 °С, за нижчих температур починала дряпати папір, а за вищих – підтікала.

Згодом свої патенти на виробництво ручок оформили Джордж Паркер – у 1904 році та Ван Вечт Райзберг – в 1916-му. Саме вони запустили перші концерни з виробництва ручок. В оновлених приладах використовували чорнило, яке писало за різних температур.

Новий етап в історії кулькової ручки відкрив у 1953 році Марсель Бік. Він запатентував одноразову ручку, вартість якої була мінімальною.