Стоунхендж: хто й для чого побудував в Англії гігантський кам'яний круг

Стоунхендж — кам'яна мегалітична споруда, розташована за 130 км на північний захід від Лондона. Стародавні британці називали це місце "Танцем велетнів", акцентуючи увагу на величезних розмірах каменів. Стоунхендж складається із 82 п'ятитонних мегалітів, 30 кам'яних блоків, вагою по 25 тонн і 5 трилітів, вага яких сягає 50 тонн. Кам'яні блоки утворюють арки, які, як уважають дослідники, були покажчиками сторін світу.

Кам'яна споруда за офіційною версією була зведена 5 тис. років тому. У 1994 році професор Уельського університету Девід Боуен висунув гіпотезу, що вік Стоунхенджа – 140 тис. років.

Фото: pixabay.com

У легендах одним із його творців називають кельтського чарівника Мерліна, який нібито приніс камені з південно-західного Уельсу. Існує легенда, що найбільший, П'ятковий камінь, диявол жбурнув у ченця, який ховався серед каменів. Останній встиг сховатися, але все ж постраждала його нога – диявол влучив ченцеві у п'яту.

У середні віки виникли версії, що автори споруди були швейцарського або німецького походження. Архітектор епохи Відродження Ініго Джонс припустив, що Стоунхендж побудували стародавні римляни.

У XIX столітті дійшли висновку, що на місці Стоунхенджа було сакральне місце друїдів. Англійський історик Том Брукс заявив, що Стоунхендж входив до складу великої навігаційної системи, яка складалася з рівнобедрених трикутників. За однією з версій, Стоунхендж — це гробниця язичницької королеви Боадіцеї.

Фото: pixabay.com

Положення каменів на території Стоунхенджа пов'язують з астрономічними явищами. Британський астроном Джеральд Гокінс був упевнений, що це величезна обсерваторія кам'яного століття. Астроном Данкан Стіл уважав, що Стоунхендж використовували для передбачення космічних катастроф і відстеження комет.

Є версія, що Стоунхендж – це кладовище, оскільки на території пам'ятки було виявлено поховання.

У 1998 році астрономи відтворили за допомогою комп'ютерної програми первісний вигляд Стоунхенджа. Вони дійшли висновку, що цей стародавній мегаліт є сонячним і місячним календарем, а також є точною моделлю Сонячної системи в поперечному розрізі. Модель зображує систему із дванадцяти планет, дві з яких розташовані за орбітою Плутона, і ще одна — між орбітами Марса та Юпітера. Відповідно, автори комплексу вважали, що Сонячна система складається із дванадцяти, а не з дев'яти планет.