+20 Київ
Першими оснащувати своє житло системами охолодження повітря стали єгиптяни. Приміщення будували так, щоб розташування стін сприяло циркуляції повітря. Віяла й опахала також можна назвати прообразами вентиляторів індивідуального користування.
Опахала виготовляли з пір'я, пальмових гілок, листя лотоса, листя, закріпленого на довгій ручці.
Східні правителі Середньовіччя для охолодження приміщення використовували пристрій "пунках". Це було полотно, натягнуте на раму, яке підвішували до стелі. Слуги рухали конструкцію, від чого виникав подмух вітру.
Вентилятори, схожі на сучасні, з'явилися у ХІХ столітті. Американець Джеймс Барон у 1830 році оформив патент на пристосування, що складалося із пластини, якій надавали руху за допомогою підвісної гирі. Пізніше цю пластину розділили на кілька, і вентилятор став схожим на пропелер.
Для його запуску використовували потоки води, пару і поршневі двигуни. Електричний вентилятор запатентував американець Луї Штейн 1854 року.
У 1882 році британець Філіп Діль винайшов стельовий вентилятор, який дістав назву "люстри Діля". До цього пристрою стали кріпити світильники.
Сучасні вентилятори необов'язково під'єднувати до прямого джерела електроенергії. Є моделі, які працюють на акумуляторах навіть за відсутності електрики. А сучасними замінниками віял є переносні невеликі вентилятори, які можна легко помістити в сумку.
