До кінця XIX століття корабельні аварії, як правило, закінчувалися фатально для всього екіпажу. Моряки розпалювали вогні, що символізують лихо, але такий метод допомагав тільки на видимій від суші дистанції. Пляшки, у яких надсилали заклики про допомогу, або не допливали до берега, або їх отимували через довгі роки, а іноді й століття.
У першій половині XIX століття кораблі, що тонули, палили з гармат і вивішували прапори, але й ці сигнали були малоефективними.
Із винаходом у 1896 році радіо почали розроблення нової методики тривожного сигналу. У 1898 році англійський плавучий маяк обладнали бездротовим телеграфом. 6 березня 1899 року після зіткнення з пароплавом "Меттьюс" він уперше в історії мореплавання передав по радіо заклик про допомогу.
3 листопада 1906 року Берлінська радіотелеграфна конвенція прийняла міжнародний сигнал лиха. У радіотелеграфному кодуванні він становить послідовність "три крапки, три тире, три крапки". Це окремий символ азбуки Морзе.
Уважають, що схема саме з такими знаками – одна з тих, які найлегше запам'ятати.
Текстову абревіатуру SOS придумали саме під шифр, вона є його вільною інтерпретацією, яка найбільше пасує під символіку тривожного знака – як благання про порятунок. Ця абревіатура означає Save Our Souls – "Врятуйте наші душі".